Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 309/3196/15-ц
провадження № 61-460св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Волощук О. Я та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н. П. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з дитинства виявляє ознаки вродженого недоумства у вигляді розумової відсталості з емоційно-вольовим порушенням, у нього недорозвинений інтелект, він емоційно нестійкий.Внаслідок психічного захворювання ОСОБА_2 не здатний керувати своїми діями, набувати для себе цивільних справ і самостійно здійснювати їх та виконувати свої цивільні обов`язки. Стан його психічного здоров`я є таким, що він не розуміє наслідків своєї поведінки, не може правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації, правильно орієнтуватися у навколишньому середовищі. ОСОБА_2 впродовж всього свого життя перебував під постійним наглядом лікаря-психіатра і потребує систематичного лікування.
Наприкінці 2014 року вона звернулася за правовою допомогою до адвоката,на адвокатський запит Хустське державне підприємство технічної інвентаризації (далі - Хустське ДПТІ) надано відповідь із доданими документами, згідно з якими будинок АДРЕСА_1, що належав на праві власності ОСОБА_2 , проданий ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку і призначено її опікуном.
Позивач зазначила, що, укладаючи договір купівлі-продажу житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження майном за адресою: АДРЕСА_2, оскільки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. У зв`язку з цим, не відповідають дійсності положення договору про те, що укладення договору відповідає інтересам сторони продавця, волевиявлення продавця є вільним і усвідомленим, відповідає внутрішній волі, умови договору зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін, договір спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Крім того, ОСОБА_2 не отримував будь-які грошові кошти за договором купівлі-продажу.
Згідно з актом судово-психіатричного експерта від 20 листопада 2014 року № 179, висновком судово-психіатричного експерта від 08 вересня 2016 року № 187 ОСОБА_2 з дитинства хворіє на психічні захворювання, а тому на дату укладення оспорюваного договору не міг усвідомлювати значення своїх дій, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу житлового будинку є недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушення прав свого брата з дати отримання відповіді з Хустського ДПТІ, то саме і з цього часу розпочався строк на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним.
Позивач просила поновити строк на звернення до суду; визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 29 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н. П., зареєстрований у реєстрі за № 2789, недійсним та скасувати його державну реєстрацію.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_3 позов не визнав, на обґрунтування своїх заперечень зазначив, що він дотримався всіх умов договору, сплатив ОСОБА_2 20 072, 00 грн та надав право довічно проживати у спірному будинку. Цей будинок належав продавцю ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Хустською державною нотаріальною конторою від 08 жовтня 2010 року, за реєстровим № 1-1805, та зареєстрованого в Хустському ДПТІ в реєстровій книзі № 4 за реєстровим № 902.За десять місяців до укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 оформив свідоцтво про на спадщину за законом, зареєстрував будинок в Хустському ДПТІ, сплачував при цьому кошти у банківських установах, ані брат, ані сестра участі в цьому не брали. На момент укладення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 не був визнаний недієздатним, на обліку у психіатра не перебував, зовнішніх ознак хвороби при спілкуванні не виявляв.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду за захистом порушеного права. Позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 29 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н. П., зареєстрований у реєстрі за № 2789, та скасовано державну реєстрацію права власності.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на розпорядження майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, оскільки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Позов ОСОБА_1 пред`явлений в інтересах ОСОБА_2, який є недієздатним і потребує соціального захисту. Суд, виходячи із завдань та основних засад цивільного судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду з метою ефективного захисту порушеного права недієздатної особи, поновив строк позовної давності ОСОБА_1 для захисту інтересів ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_8, подану в інтересах ОСОБА_3, залишено без задоволення. Рішення Хустського районного суду від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що 10 грудня 2014 року на запит адвоката Дубчак Н. С. направлено Хустським ДПТІ фотокопії матеріалів інвентарної справи на житловий будинок на АДРЕСА_2, тому саме із цього часу ОСОБА_1 дізналася про порушення прав ОСОБА_2, а право на звернення до суду в інтересах брата виникло 28 жовтня 2016 року у зв`язку з визнання судом ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки. Суд першої інстанції із врахуванням обставин справи, що ОСОБА_2, який є недієздатним, потребує соціального захисту та з метою ефективного захисту порушеного права недієздатної особи, обґрунтовано поновив строк звернення до суду за захистом порушеного права.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що в постанові слідчого Хустського MB УМВС України в Закарпатській області від 30 червня 2015 року про закриття кримінального провадження, зазначено, що ОСОБА_2 до часу укладення оспорюваного договору на обліку у лікаря-психіатра не перебував, обмежено дієздатним чи недієздатним визнаний не був. Під час спілкування слідчого зі ОСОБА_2 явно виражених психічних розладів у нього виявлено не було, а тому він не міг знати про наявність чи відсутність у останнього будь-яких захворювань. ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, постійно проживає в Російській Федерації, не опікується ОСОБА_2, оскільки не проживає в Україні, а тому цей позов подано до суду не в інтересах недієздатної особи, а з метою відібрання придбаного майна. Надуманими є також твердження позивача про те, що ОСОБА_2 з дитинства не міг усвідомлювати значення своїх дій та потребував опіки. Ці доводи спростовуються тим, що після смерті батьків ОСОБА_2 самостійно прийняв спадщину, подавав заяви до органу місцевого самоврядування щодо оформлення земельної ділянки, проживав сам, працював за наймом у людей і ніхто ним не опікувався. Позивачем не заявлялося клопотання про призначення експертизи для визначення осудності ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного договору. Позивач у судовому засіданні не довела поважності пропущеного нею строку і ця обставина судом не встановлювалася. Висновки експертизи стосовно ОСОБА_2 здійснені у кримінальному провадженні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ