Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 161/17770/14-ц
провадження № 61-12292св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Хомич Роман Володимирович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник ОСОБА_2 - адвокат Шестерін Віталій Дмитрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2009 року до червня 2011 року згідно з домовленістю з відповідачами про будівництво благодійного центру він перераховував на банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") та через довірених осіб готівкою кошти в розмірі 289 700 доларів США, що станом на 05 листопада 2009 року становило 2 320 497 грн.
Зазначав, що будівельні роботи щодо вищевказаного об`єкта відповідачі розпочали у вересні 2009 року без виготовлення проектно-кошторисної документації та спеціальних дозволів. Будівництво планувалось завершити через вісім місяців до червня 2010 року, проте фактично є незавершеним до цього часу.
Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2013 року № 718 відповідачами на будівництво використано 708 261 грн.
Стверджував, що решту перерахованих ним коштів в розмірі 1 612 236 грн відповідачі витратили на власні потреби.
Вказував, що він за власні кошти добудував та відремонтував зазначене приміщення, на що ним додатково витрачено 320 тис. доларів США, що станом на 31 жовтня 2014 року становило 4 144 000 грн.
Вважав, що внаслідок неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань та неповернення отриманих коштів йому завдано збитків.
Уточнивши позовні вимоги,ОСОБА_1 просив суд: стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти в розмірі 8 701 460,26 грн, з яких: 4 144 000 грн - завдані збитки; 3 043 556,79 грн - невикористані при будівництві та неповернуті грошові кошти; 1 186 987,15 грн - сума інфляційних нарахувань; 126 916,32 грн - 3 % річних від неповернутої (простроченої) суми; 200 000,00 грн за завдану моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року у складі судді Олексюка А. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 043 556,79 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 186 987,15 грн, 126 916,32 грн - 3% річних від неповернутої суми та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що з отриманих відповідачами від ОСОБА_1 289 700 доларів США, що еквівалентно 3 751 817 грн 79 коп. згідно з курсом Національного банку України станом на 01 листопада 2014 року, на придбання земельної ділянки ними було витрачено 77 тис. грн, на незакінчене будівництво будинку 631 261 грн, решту коштів в сумі 3 043 556 грн 79 коп. привласнено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту понесення витрат в сумі 320 тис. доларів США, що еквівалентно 4 144 тис. грн згідно із курсом Національного банку України станом на 01 листопада 2014 року, на ремонт та добудову вищевказаного житлового будинку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2015 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Шестеріна В. Д. про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 612 236 грн та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 1 612 236 грн та 50 тис. грн моральної шкоди та закриваючи провадження у справі в цій частині з урахуванням норм пункту 2 частини першої статті 205, частини першої статті 305 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 листопада 2015 року, цивільний позов ОСОБА_1, відповідно до якого на його користь стягнуто солідарно з відповідачів 1 612 236 грн матеріальної та 25 тис. грн моральної шкоди, завданої злочином, задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 1 186 987,15 грн та 3% річних у розмірі 126 916,32 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 186 987,15 грн та 3% річних у розмірі 126 916,32 грн відмовлено.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2015 року в частині вирішення позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1 431 320,79 грн, а також в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог залишено без змін.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 1 186 987 грн 15 коп. інфляційних втрат та 126 916 грн 32 коп. - 3 % річних та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що індекс інфляції застосовується до грошових (договірних) зобов`язань, а не до зобов`язань з відшкодування шкоди, які випливають із деліктних правовідносин.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 431 320 грн 79 коп. матеріальної шкоди та відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на день пред`явлення позову у порядку цивільного судочинства фактичний розмір спричиненої позивачу кримінальним правопорушенням шкоди становив 3 043 556 грн 79 коп., оскільки вироком суду стягнено 1 612 236 грн, тому задоволенню підлягає шкода у розмірі 1 431 320 грн 79 коп.
14 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачами договірних зобов`язань, і не просив відшкодувати збитки, завдані злочином, не зважаючи на те, що на момент звернення до суду вже існував вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року у справі № 161/18755/13, який на той час не набрав законної сили. Зазначений вирок не став підставою для ухвалення судового рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року у цій справі, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення від 17 грудня 2015 року, оцінив наявні у цивільній справі докази і не обґрунтовував своє рішення виключно виною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, вирок у кримінальній справі в даному випадку розцінювався як один з доказів наявності підстав для цивільно-правової відповідальності в рамках цивільної справи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та задовольнити його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року; скасувати рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі № 161/18755/13 касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано та кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину в діях останніх.
Вважає, що за таких обставин виключається вина у вчиненні злочину та факт привласнення будь-яких грошових коштів, тому питання наявності підстав для цивільно-правової відповідальності має бути доведено позивачем при розгляді цивільної справи. Скасування судового рішення (вироку), яке стало підставою для ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, є, на його думку, нововиявленою обставиною, тому судове рішення має бути переглянуто судом апеляційної інстанції у контексті наявності у такому випадку підстав для стягнення коштів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення частин першої, другої статті 423 ЦПК України та відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що звертаючись до суду з позовом, він обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням відповідачами договірних зобов`язань.
Вказує, що ні на стадії розгляду справи районним судом, ні в апеляційному суді він не покликався на наявність вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2014 року у кримінальному провадженні у справі № 1691/18755/13-к, як на підставу звернення до суду із позовом.
Стверджує, що рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2015 року не є тим рішенням, яким закінчено розгляд цивільної справи № 161/17770/14-ц та таким, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, адже ним не було змінено чи ухвалено нового рішення. Ураховуючи наведене, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про будівництво житлового будинку та реабілітаційного центру в с. Крупа Луцького району.
В період часу з вересня 2009 року до червня 2011 року ОСОБА_1 з метою забезпечення проведення будівництва власного житла та реабілітаційного центру в с. Крупа, Луцького району Волинської області, перераховував на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у АТ "Раййффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 № НОМЕР_2 у АТ "Раййффайзен Банк Аваль" та через довірених осіб готівкою грошові кошти в розмірі 289 700 доларів США, що станом на 05 листопада 2009 року становило 2 320 497 грн.
ОСОБА_2 організовував зведення коробки будинку, а саме: виконання будівельних робіт, закуповував будівельні матеріали, доставляв їх, наймав робітників, а ОСОБА_3 займався виконанням внутрішніх робіт.
Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2012 року № 7189-7192 будівництво незавершеного житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 велося без робочого проекту, отже, провести дослідження відповідності проектно-кошторисній документації та вимогам будівельним нормам і правилам не надається можливим. При проведенні огляду досліджуваного житлового будинку, що розташований за адресою: с. Крупа Луцького району було встановлено неякісно виконані роботи. Відсоток готовності незавершеного будинку становить 96 %. Вартість виконаних робіт вищевказаного будинку становить 631 261 грн. Вартість земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає: 77 000 грн.