Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 607/4101/19
провадження № 61-19311св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Кредобанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
треті особи: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Акціонерне товариство (далі - АТ) "Кредобанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська міська рада, про зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що воно є правонаступником АТ "Кредит Банк (Україна)", між яким та ОСОБА_1 24 листопада 2005 року укладено кредитний договір на суму 35 000 доларів США для придбання квартири та договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у 2015 році рішенням Тернопільського міськрайонного суду з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на загальну суму 20 689,99 доларів США.
26 листопада 2015 року Другим відділом державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження із примусового виконання судового рішення та проведено опис майна боржника.
20 липня 2016 року банк звернувся із заявою до Тернопільського міського ВДВС про звернення стягнення на майно боржника, а саме на вказану іпотечну квартиру, через відсутність коштів у позичальника.
Неодноразові вимоги державних виконавців про безперешкодний доступ до іпотечного майна боржником ОСОБА_1 ігнорувались.
У липні 2017 року ОСОБА_1 письмово повідомив державну виконавчу службу про те, що у квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, що робить неможливим примусову реалізацію спірної квартири.
Реєстрація місця проживання в іпотечній квартирі ОСОБА_2 з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не є членами сім`ї боржника, без погодження з банком, є порушенням умов іпотечного договору.
Вказувало, що фактично у вказаній квартирі ОСОБА_2 з малолітніми дітьми не проживають. Банк, як іпотекодержатель, не надавав згоди іпотекодавцю на передачу іпотечної квартири у користування ОСОБА_2 з дітьми і на реєстрацію їх місця проживання, як це передбачено договором.
У серпні 2017 року банком надсилалась вимога ОСОБА_1 про звільнення жилого приміщення, однак вона ним проігнорована.
Ураховуючи наведене, АТ "Кредобанк" просило суд зняти з реєстраційного обліку на АДРЕСА_2 : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані за вказаною адресою з 16 червня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року у складі судді Герчаківської О. Я. у задоволенні позову АТ "Кредобанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ "Кредобанк" не є власником нерухомого майна, а тому не наділений правом пред`являти вимогу щодо усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації місця проживання у спірній іпотечній квартирі, як до власника квартири, так і до осіб, які зареєстровані у квартирі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Кредобанк" задоволено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов АТ "Кредобанк" задоволено.
Визнано недійсною передачу в користування для проживання квартири АДРЕСА_1 шляхом надання згоди на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Знято з реєстрації місця проживання на АДРЕСА_2 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на умови договору іпотеки щодо заборони без дозволу банку реєстрації осіб та передачі в найм іпотечного житлового приміщення. Вказані застереження ОСОБА_1 порушив та надав згоду на реєстрацію місця проживання в іпотечній квартирі осіб, які не є членами сім`ї боржника.
Апеляційний суд вважав, що реєстрація неповнолітніх дітей у вказаній квартирі, за наявності заборони, є ухилянням від належного виконання боргових зобов`язань перед банком та перешкодою у вчиненні виконавчих дій, тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе визнати таку згоду іпотекодавця на реєстрацію місця проживання та користування спірною квартирою недійсною і, як наслідок, визнати відповідачів такими, що не мають права на користування іпотечною квартирою та підлягають зняттю з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний спосіб захисту апеляційний суд вважав найбільш ефективним у вказаній справі, який забезпечує правовий захист банку, як власника майна на підставі остаточного судового рішення, яке ухвалено у 2015 році з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити у силі рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном може звернутися тільки власник майна, проте банк не є власником квартири АДРЕСА_1, тому не мав права заявляти такі вимоги.
Вказує, що він не уникає виконувати судове рішення про стягнення з нього заборгованості, яка може бути погашена за рахунок іншого майна, пенсії тощо.
Також, вважає, що на спірну квартиру не може бути накладено примусового стягнення відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", проте, апеляційний суд не спростував цих його доводів.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у складі судді Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 листопада 2005 року між АТ "Кредит Банк (Україна)", правонаступником якого є АТ "Кредобанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 361/2005 на суму 35 000 доларів США для придбання квартири на строк до 30 жовтня 2020 року.
24 листопада 2005 року з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору між АТ "Кредит Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка придбана за отримані кредитні кошти.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2015 року у справі № 607/1507/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредобанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2005 року № 361/2005 на загальну суму 20 689,99 доларів США та сплачений судовий збір у розмірі 2 684,67 грн. Рішення набрало законної сили.
26 листопада 2015 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49451103, щодо примусового виконання виконавчого листа №607/1507/15-ц, який видано Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 16 листопада 2015 року.
У зв`язку з невиконанням судового рішення, 20 липня 2016 року банком подано до ВДВС заяву про першочергове звернення стягнення на іпотечне майно боржника, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,9 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м.
13 лютого 2017 року, 12 квітня 2017 року, 13 липня 2017 року державним виконавцем Козаку Т. Р. за адресою його проживання надсилались вимоги про надання безперешкодного доступу до іпотечного майна.
24 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до ВДВС заяву про те, що у квартирі АДРЕСА_1, проживають неповнолітні діти та запропонував звернути стягнення на його пенсію.
З огляду на копію будинкової книги для реєстрації осіб у квартирі АДРЕСА_1 та відповідей відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області, 16 червня 2017 року, на стадії примусового виконавчого провадження, у вказаній квартирі з дозволу власника - ОСОБА_1, були зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21 серпня 2017 року банк письмово повідомив ОСОБА_1 про потребу звільнення приміщення іпотечної квартири, оскільки розпочинає процедуру звернення стягнення на іпотечне майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.