Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 552/1290/20
провадження № 61-12740св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) -ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Григоренко Катерини Іванівни, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Київським районним судом м. Полтави 01 квітня 2020 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17 березня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Заява мотивована тим, що стягувачем було приховано від суду ту обставину, що 05 березня 2020 року він уже звертався до Київського районного суду м. Полтави з аналогічною заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання сина, однак ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу. Тому, він не мав права повторно звертатися до суду з аналогічною заявою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено, судовий наказ залишено в силі.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставина, на яку посилається заявник, не є істотною для справи, тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України не є нововиявленою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Григоренко К. І., залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що вказані обставини не є нововиявленими. Апеляційний суд також зазначив, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення у апеляційному або касаційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Григоренко К. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати судовий наказ, виданий Київським районним судом м. Полтави 01 квітня 2020 року та відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з неї на його користь аліментів
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково вважали, що судове рішення про відмову у видачі судового наказу за аналогічною заявою, яке було приховане заявником, не є нововиявленою обставиною, оскільки ЦПК України не передбачено можливість оскарження судового наказу про стягнення аліментів, тому, для відновлення прав у боржника є можливість тільки подання заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 166 ЦПК України. Зазначає, що оскільки ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання неповнолітнього сина на підставі пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України, тому стягувач не мав права повторно звертатися до суду із заявою про видачу судового наказу. Ураховуючи те, що розгляд заяви про видачу судового наказу, відповідно до приписів статті 167 ЦПК України, здійснюється без проведення судового засідання та повідомлення стягувача, боржника, їй не було відомо про існування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2020 року, а тому, на її думку, ці обставини є безумовною підставою для скасування судового наказу Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами та відмови у його видачі.
При цьому, заявник посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц (провадження № 61-20049св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а посилання на постанову Верховного Суду не коректне, оскільки у тій справі були інші фактичні обставини. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Григоренко К. І., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.