Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 740/3621/18
провадження № 61-14091св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Паритет-К",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Паритет-К" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року у складі судді Ковальової Т. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Паритет - К" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 18 червня 2012 по 23 липня 2018 року він працював у відповідача на посаді майстра заготівельної дільниці.
02 липня 2018 року ним було укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних силах України строком на три роки.
Наказом відповідача від 23 липня 2018 року № 102-К його було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України (у зв`язку з призовом або вступом на військову службу). Позивач, посилався на те, що його звільнення суперечить частині 3 статті 119 КЗпП України.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 23 липня 2018 року № 102-К про його звільнення, поновити його на роботі на посаді майстра заготівельної дільниці ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Парите-К" з 23 липня 2018 року. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2018 по 15 квітня 2019 року в сумі 117 441 грн 68 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 102-К ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" від 23 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра заготівельної дільниці товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" з 23 липня 2018 року.
Стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2018 року по 15 квітня 2019 року в сумі 117 441 грн 68 коп.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37 620 грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване незаконністю звільнення позивача з посади, оскільки позивач, уклавши контракт на проходження військової служби під час дії особливого періоду, користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункт 3 частини 1 статті 119 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" залишено без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час особливого періоду. ОСОБА_1 як військовослужбовець, користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Паритет-К" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що на позивача не поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, оскільки особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 26 вересня 2016 року та припинив дію до моменту виникнення спірних правовідносин.
Крім того, посилаючись на частину п`яту статті 403 ЦПК України, заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 18червня 2012 року ОСОБА_1 працював майстром заготівельної дільниці ТОВ "ВКП Паритет-К".
02 липня 2018 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового сержантського та старшинського складу строком три роки.
Наказом командира військової частини А3160 від 02 липня 2018 року № 141 ОСОБА_1 було призначено на посаду такелажника такелажного відділення інженерно-технічного взводу ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А3160.
23 липня 2018 року наказом директора ТОВ "ВКП Паритет-К" № 102-к ОСОБА_1 звільнено з посади майстра заготівельної дільниці з 23 липня 2018 року у зв`язку із призовом або вступом на військову службу (пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України").
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Пункт 9 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, серед підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту виокремлює призов на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.
Відповідно до підпункту 9 пункту 176 Положення № 593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.
Пункт 179 Положення № 593 визначає, що у випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підлягають призову на строкову військову службу, звільняються зі служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
Водночас порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.
Так, саме Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Видами військової служби відповідно до частини шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" є:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;