Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 280/705/17
провадження № 61-37425св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за первісним позовом та треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ,
третя особа за первісним позовом - орган опіки та піклування Коростишівської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 02 травня 2018 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому просив виселити відповідачів з буд. АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що з 30 жовтня 1992 року він зареєстрований та постійно проживає за вищевказаною адресою у житловому будинку, наданому йому органом місцевого самоврядування.
На початку 1993 року він дозволив ОСОБА_2 та її дітям ОСОБА_3 і ОСОБА_5 тимчасово проживати у вказаному будинку на правах тимчасових мешканців. В подальшому сім`я ОСОБА_2 збільшилась, оскільки ОСОБА_3 в 2008 році народила сина ОСОБА_4, а ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого органу місцевого самоврядування від 09 жовтня 2015 року він приватизував та оформив право власності на будинок, проте відповідачі, перебуваючи у ньому без достатніх правових підстав, перешкоджають йому користуватись своєю власністю, відмовляються добровільно звільнити будинок, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просила:
- встановити факт її проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 02 жовтня 1991 року;
- визнати за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
-
Позов мотивований тим, що 02 жовтня 1991 року вона разом з ОСОБА_1 проживають разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.
У вересні 1992 року сторонам для спільного проживання надано спірний будинок.
Враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 набутий внаслідок спільної праці, у зв`язку з чим він є об`єктом спільної сумісної власності, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 1991 року по 2015 рік. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, визнав встановленим факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 1991 року по 2015 рік та дійшов висновку, що остання разом з іншими відповідачами набула право користування спірним житловим будинком, яке не втратила з припиненням сімейних відносин в 2015 році.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на вказану нерухомість ОСОБА_1 набув 14 березня 2016 року, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин з відповідачем. Крім того, будинок набуто ОСОБА_1 в процесі безоплатної приватизації, а тому він є його особистою власністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 із будинку АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 1991 року по 2015 рік. При цьому місцевий суд не врахував, що СК України набрав чинності з січня 2004 року і зворотної сили не має, у той час як нормами КпШС України не передбачалось встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та виникнення спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають сумісно.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 став власником житлового будинку АДРЕСА_1 в березні 2016 року в зв`язку з безоплатною приватизацією, доказів на підтвердження того, що спірне майно набуто сторонами внаслідок спільної праці сторін або відповідно до письмової угоди між ними позивачем не надано, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду Житомирської області від 02 травня 2018 року оскаржується ОСОБА_2 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що майно придбане фактичним подружжям в період спільного проживання однією сім`єю до 01 січня 2004 року, а тому підлягає поділу відповідно до статті 17 Закону України "Про власність". Вказувала, що вона обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, проте це не позбавляє її можливості в подальшому звернутись до суду з іншим позовом про поділ спільного житлового будинку, довівши факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з моменту отримання вказаного майна до його приватизації, проведеної з порушенням закону.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 падали відзиву на касаційну скаргу, в яких вказують, що повністю підтримують касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Відзиви мотивовані тим, що факт спільного проживання сторін доведений наданими в справі доказами і не спростований ОСОБА_1 . Встановлення вказаного факту є важливим для їхньої сім`ї, оскільки від нього залежить право ОСОБА_2 на частину житлового будинку, який був незаконно приватизований ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 280/705/17 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа - Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області в особі органу опіки та піклування про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідає.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що житловий будинок АДРЕСА_1 набутий ОСОБА_1 шляхом приватизації на підставі рішення виконавчого комітету Щиглівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № 54 від 09 жовтня 2015 року. Право власності на будинок зареєстровано останнім 14 березня 2016 року.