Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1510/3492/12
провадження № 61-15040св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (за первісним та зустрічним позовами), - Комунальне підприємство "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі судді Погорєлова С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - КП "Ізмаїльське ВУВКГ"),про усунення перешкод, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У травні 2005 року вона отримала технічні умови для встановлення вводу водопроводу та випуску каналізації в її квартирі домоволодіння АДРЕСА_2 в існуючу дворову мережу каналізації до домоволодіння АДРЕСА_3 . За проектом, узгодженим всіма уповноваженими органами, каналізаційна труба від її квартири проходить через квартиру (частину будинку), яка належить відповідачам.08 травня 2012 року відповідачі перекрили каналізаційну трубу, що зробило неможливим її користування центральною каналізацією. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкод в користуванні належною їй на праві власності 1/4 частиною житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зняття заглушки на каналізаційному випуску з цієї квартири та надання доступу до каналізаційної труби, а також стягнути солідарно з відповідачів на її користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
У червні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП "Ізмаїльське ВУВКГ", про зобов`язання виконати певні дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що проведена ОСОБА_1 каналізація порушує будівельні норми і правила. Враховуючи викладене, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили зобов`язати ОСОБА_1 підготувати проект проведення внутрішніх мереж водопроводу і каналізації, погодити його зі всіма заінтересованими службами згідно з чинними нормами, привести внутрішні мережі каналізації у відповідність з погодженим проектом, перенести зовнішні мережі водопроводу на відстань 5 метрів від житлового будинку з укладанням їх у стальний футляр, а також - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 000 грн, а на користь ОСОБА_2 - 7 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1, об`єднано їх в одне провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні каналізацією шляхом зняття заглушки на каналізаційному випуску з квартири АДРЕСА_4 та надання доступу до каналізаційної труби. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 197,10 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП "Ізмаїльське ВУВКГ",про зобов`язання виконати певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року - залишено без змін.
10 листопада 2014 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернувся до суду із заявою, яку уточнив у процесі розгляду справи, про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року, таким чином: державному виконавцю організувати примусове зняття заглушки на каналізаційному випуску з квартири АДРЕСА_4 шляхом зняття (розбиття) підлоги в місці ймовірного знаходження заглушки згідно із схемою знаходження заглушки, складеною спеціалістами КП "Ізмаїльське ВУВКГ" 15 вересня 2014 року, на відстані 20 см від суміжних стін між приміщеннями № 1, № 2, № 3 вказаної квартири боржника площею 625 кв. см (25 см х 25 см), без розбиття стін квартири, з наступним відновленням покриття у первісний стан за рахунок боржника. У разі необхідності, коли при знятті (розбитті) підлоги в місці ймовірного знаходження заглушки у спосіб, встановлений вище, буде встановлено, що випуск з квартири стягувача перекрито шляхом встановлення заглушки на цьому випуску, а сама труба випуску перерізана та відключена від каналізації, державному виконавцю організувати відновлення у працездатний стан каналізаційного випуску з квартири ОСОБА_1 та його підключення до каналізації, що проходить через квартиру боржника, без подальшого зняття (розбиття) підлоги. Надати доступ ОСОБА_1 до каналізаційної труби, що проходить через квартиру ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_5 ) з метою користування каналізацією.
17 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
22 листопада 2016 року ОСОБА_2 також заявила клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. У справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
28 грудня 2017 року судовий експерт ОСОБА_4, якому було доручено проведення експертизи, подав до суду клопотання, в якому просив вирішити питання щодо розбирання підлоги у приміщенні, що належить ОСОБА_2, та надання доступу до вказаного приміщення, посилаючись на те, що трубопровід внутрішньої каналізації квартири перебуває нижче рівня підлоги, що унеможливлює надання повної обґрунтованої відповіді щодо поставлених питань.
21 лютого 2018 року судовий експерт Цуркан В. І. подав до суду повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у справі, в якому зазначив, що ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи залишено без виконання у зв`язку з незабезпеченням доступу до об`єкта дослідження.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2019 року у складі судді Баннікової Н. В. клопотання судового експерта Цуркана В. І. в порядку виконання ухвали суду від 14 листопада 2017 року про проведення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 розібрати (демонтувати) та відновити підлогу у приміщенні, зокрема у приміщенні, що позначено у плані № 3-1 належної їй квартири АДРЕСА_5, та надати доступ до вищевказаного приміщення судовому експерту Цуркану В. І. на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала на неї апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
01 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково виходив з того, що ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2019 року не підлягає оскарженню і не звернув уваги на пункт 12 частини першої статті 353Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якою передбачено, що ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та витребувано матеріали справи з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
01 жовтня 2019 року справа № 1510/3492/12 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.