Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/14204/17
провадження № 61-760св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекос",
відповідачі: ОСОБА_1, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилів Андрій Володимирович, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекос" (далі - ТОВ "Лекос") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А. В. (далі - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Гаврилів А. В.), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві) та просило визнати незаконними та скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийняті в рамках виконавчого провадження № 52535322; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, від 24 червня 2017 року; повернути ТОВ "Лекос" ј частину нежилих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначало, що є власником нежилих приміщень торговельного комплексу загальною площею 7 243,70 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1 .
05 травня 2015 року Дніпровським судом м. Києва було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Лекос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" (далі - ТОВ "Магік"), яким було виділено частину майна ТОВ "Лекос", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ТОВ "Магік", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, для звернення на нього стягнення; звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ "Лекос", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, та звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ "Магік", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555, 70 грн.
На виконання вказаного рішення 16 вересня 2016 року було видано два виконавчі листи, в яких боржниками зазначено ТОВ "Лекос" та ТОВ "Магік". На підставі даних виконавчих листів Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві відкрив два виконавчі провадження: № 52562094 (державний виконавець Шатохін О. П.) - про звернення стягнення на частину майна ТОВ "Лекос", в рамках якого було накладено арешт на частину майна ТОВ "Лекос" та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ "Лекос"; та № 52535322 (державний виконавець Гаврилів А. В.) - про звернення стягнення на частину майна боржника ТОВ "Магік".
В подальшому, в межах виконавчого провадження № 52535322, одночасно з передачею майна боржника ТОВ "Магік" державним виконавцем Гаврилівим А. В. у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" було передано на реалізацію ДП "СЕТАМ" частину майна ТОВ "Лекос", а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ТОВ "Лекос".
Листом від 05 травня 2017 року ДП "СЕТАМ" повідомило державного виконавця Гаврилів А. В., що треті електронні торги по лоту 205149 (частина майна ТОВ "Лекос") не відбулися.
17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. в межах виконавчого провадження №52535322, де є боржником ТОВ "Магік", діючи в неправомірний спосіб та без належних на те підстав запропонував стягувачу ОСОБА_1 одночасно з майном ТОВ "Магік" залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ "Лекос", при тому, що виділення та стягнення по боржнику ТОВ "Лекос" має відбуватися в рамках іншого виконавчого провадження.
Стягувач ОСОБА_1, будучи обізнаною про те, що майно ТОВ "Лекос" не є предметом стягнення у даному виконавчому провадженні, надала згоду на залишення за собою майна ТОВ "Лекос".
16 червня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. виніс постанову про передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні № 52535322 та склав відповідний акт в рахунок погашення боргу, якими одночасно з майном боржника ТОВ "Магік" передав стягувачу частину майна ТОВ "Лекос", яке не є боржником у виконавчому провадженні № 52535322.
24 червня 2017 року приватний нотаріус Шевченко І. Л. на підставі постанови та акту від 16 червня 2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А. В., видав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстрував за ОСОБА_1 ј частину майна, належного ТОВ "Лекос".
Державний виконавець Гаврилів А. В. реалізував належне ТОВ "Лекос" майно при наявності накладеного на нього в рамках виконавчого провадження № 52562094 арешту.
Посилаючись на вищевказане, ТОВ "Лекос" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року позов ТОВ "Лекос" задоволено.
Визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийняту в рамках виконавчого провадження № 52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ "Лекос", яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частини нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийнятий в межах виконавчого провадження № 52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ "Лекос", яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частини нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 514, видане 24 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.
Повернуто ТОВ "Лекос" ј частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, передача яких була здійснена відповідно до недійсних постанов та акта державного виконавця Гаврилів А. В. від 16 червня 2017 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Гаврилів А. В., здійснюючи дії з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у виконавчому провадженні №52535322, боржником за яким є ТОВ "Магік", без наявності відповідних рішень про солідарне стягнення з обох боржників ТОВ "Магік" та ТОВ "Лекос" боргу, здійснив виконавчі дій щодо ТОВ "Лекос", яке не є боржником у вказаному виконавчому провадженні.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року поновлено ТОВ "Лекос" строк подачі доказів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Лекос" судовий збір у розмірі 4 060 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.
Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві на користь ТОВ "Лекос" судовий збір у розмірі 4 060 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати на правничу допомогу, викладені в описі (додаток до акту надання правової допомоги), є доведеними за виключенням ознайомлення у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у м. Києві з матеріалами виконавчого провадження (2 год).
У договорі про внесення змін до договору про надання правової допомоги № 6 від 07 вересня 2017 року, укладеному 17 січня 2018 року, сторони визначили, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і складає 74 000 грн, сплата вказаної суми підтверджена належними доказами, розмір цих витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, тому вимога про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 74 000 грн підлягає задоволенню.
Одночасно з вирішенням питання про розподіл судових витрат суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України вирішив питання про розподіл судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року залишені без змін.
Апеляційний суд зазначав, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку, про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Лекос".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що державний виконавець при складанні акту та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року передбачено звернення стягнення в межах суми боргу в розмірі 6 063 555, 70 грн на виділену частину майна різних боржників та у різних частинах, що є пропорційними частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі товариств-боржників.
Суди в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень послалися лише на положення статей 1, 4, 8, 15, 18, 26, 61 Закону України "Про виконавче провадження", не зазначивши, які саме положення цих статей було порушено державним виконавцем.
Передача майна на реалізацію була здійснена після визначення його вартості суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством "Консалтингова група "Агро-експерт".
Ця справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а має розглядатися як скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у разі допущення державним виконавцем порушень під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
ЦПК України не передбачено поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи.
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності таких витрат, а також розумності їх розміру. На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, повʼязані з правничої допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гаранюк М. Р. був представником ТОВ "Лекос" на підставі довіреності, у якій не вказано, що він є адвокатом та надає професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
06 серпня 2019 року справа № 752/18981/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ТОВ "Лекос" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.