Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 638/13917/16-ц
провадження № 61-13674св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Десята Харківська державна нотаріальна контора,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року в складі судді Омельченко К. О., ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Десятої Харківської державної нотаріальної контори та просила встановити факт того, що вона є рідною донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати її спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, у зв`язку з чим вона звернулась до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Оскільки на час її народження її мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_5 не перебували в зареєстрованому шлюбі, в свідоцтві про народження її батьком вказано ОСОБА_7 за прізвищем матері, в зв`язку з чим державний нотаріус повідомив про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року позов задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в справі докази достовірно підтверджують спільне проживання матері позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і ведення ними спільного господарства до зачаття дитини та після її народження, спільне виховання дитини та визнання ОСОБА_5 батьківства відносно позивача, а тому наявні підстави для встановлення факту батьківства та визнання позивача відповідно до статті 1261 ЦК України спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі судової експертизи.
Призначено проведення генетичного тесту ДНК щодо визначення спорідненості (родинних зв`язків) ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як рідними сестрами, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Верітас Лаб".
Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року рішення Дзержинського районного міста Харкова від 18 березня 2019 року в частині визнання ОСОБА_1 спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання позивача спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька та відмовляючи в цій частині позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний ОСОБА_1 спосіб судового захисту шляхом визнання спадкоємицею першої черги не відповідає встановленим цивільним законодавством способам.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивача в клопотанні просив призначити генетичну експертизу ДНК на спорідненість, однак апеляційний суд постановив призначити генетичний тест ДНК, що не передбачено цивільно-процесуальним законом.
До того ж уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки жодної обставини, що унеможливлювала розгляд справи, не існувало.
Також у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року в частині проведення генетичного тексту ДНК і відмовити в задоволенні клопотання про призначення генетичної експертизи, скасувати рішення Дзержинського районного міста Харкова від 18 березня 2019 рокуі постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року і направити справу в частині позовних вимог щодо визнання батьківства на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що її представником до суду першої інстанції було подано відзив, у якому він зазначав, що справи про встановлення родинних відносин розглядаються в порядку окремого, а не позовного провадження, проте суд першої інстанції такі доводи залишив поза увагою і продовжив справу в порядку позовного провадження.
Разом з тим зазначає, що позивачем не було доведено факту її родинних відносин з ОСОБА_5, суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме показів свідків, які містили розбіжності, фотокарток, джерело та виготовлення яких не було досліджено, та результату тесту ДНК, в якому містилося застереження про неможливість його застосування як доказу в суді, а тому висновок суду про наявність підстав для встановлення факту батьківства є помилковим.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції формально, необ`єктивно та неповно розглянув справу, будь-яких обґрунтувань щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції не навів, доводів її апеляційної скарги не дослідив, що свідчить про невідповідність постанови суду апеляційної інстанції вимогам цивільно-процесуального законодавства.
До того ж зазначає, що призначаючи генетичний тест ДНК, суд апеляційної інстанції порушив її право на неупереджений та об`єктивний розгляд справи.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому в цій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відмовлено в відкритті касаційного провадження щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року в частині призначення генетичної експертизи ДНК та відкрито касаційне провадження щодо оскарження цієї ухвали в частині зупинення провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
05 листопада 2019 року справа № 638/13917/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 )
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 квітня 1986 року батьком позивача є ОСОБА_7, матір`ю - ОСОБА_6 .
Відомості про батька у вищевказаному свідоцтві про народження внесені відповідно до статті 55 КпШС України за вказівкою матері.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
14 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її рідною донькою, а відповідач ОСОБА_3 - рідною тіткою. З ОСОБА_5 вони познайомились у 1985 році та почали жити разом, проживали в квартирі батьків ОСОБА_5, в 1986 році народилась донька ОСОБА_1, а через рік після народження доньки вони зареєстрували шлюб. Приблизно через 2 роки після народження доньки вони шлюб розірвали. З ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - донькою та другою дружиною покійного ОСОБА_5 вони завжди спілкувалися та останні знали, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 . Свідок запевнила, що позивач є донькою покійного ОСОБА_5, разом вони проживали близько п`яти років.