Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 523/18181/18
провадження № 61-14767св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Терещенко Іллі Ігоровича на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 березня 2019 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 липня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей,посилаючись на те, що з 09 березня 2002 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_4, які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. ОСОБА_2 працює на суднах закордонних компаній і 03 червня 2018 року уклав з Компанією "Еднок Лоджістікс енд Сервісіс" на необмежений термін контракт найму, за умовами якого погодився нести службу в цій компанії на посаді вахтового помічника капітана, а компанія зобов`язалася сплачувати працівнику за його послуги заробітну плату в розмірі 190 доларів США на день та 40 доларів США на місяць. Тобто щомісячний заробіток відповідача складає 5 740 доларів США і він має можливість сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 950 доларів США на кожну дитину до досягнення ними повноліття, що складає 1/3 частину його середньомісячного заробітку. За переклад зазначеного контракту з англійської на українську мову вона сплатила 960 грн, а за надання правничої допомоги адвоката - 300 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в розмірі 950 доларів США щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01 листопада 2018 року до досягнення ними повноліття, витрати на переклад контракту - 960 грн, витрати на правничу допомогу - 300 грн.
У лютому 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грицак К. В. подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що сторони проживають зі своїми дітьми за однією адресою і відповідач надає матеріальну допомогу безпосередньо дітям. Позивач не надала до суду оригіналу чи нотаріально посвідченої копії перекладу контракту найму, укладеного 03 червня 2018 року між ОСОБА_2 та Компанією "Еднок Лоджістікс енд Сервісіс". Відповідач не отримує доходів за вказаним контрактом, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" від 06 лютого 2019 року № 10-01/15. Відповідач не працевлаштований, тому сторони повинні нести витрати на утримання дітей в рівних частинах. Розмір аліментів, які просить стягувати позивач на утримання дітей, є значно завищеним та не відповідає дійсним витратам на забезпечення належних умов життя неповнолітніх дітей.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06 березня 2019 року, з урахуванням ухвали цього суду від 05 серпня 2019 року про виправлення описок, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, починаючи з дати подання позову - 26 грудня 2018 року, на утримання дітей: сина ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 3 000 грн щомісячно до його повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, аліменти в розмірі 3 000 грн на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, щомісячно до її повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за переклад в сумі 960 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704,60 грн в дохід держави. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказів отримання відповідачем коштів за контрактом найму від 03 червня 2018 року, тому її доводи про те, що відповідач має можливість сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 950 доларів США на кожну дитину до досягнення ними повноліття, не заслуговують на увагу. Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд врахував матеріальне становище сторін та виходив з того, що обов`язок утримання дітей покладається на обох батьків у рівних частинах. Позовні вимоги про стягнення витрат на переклад контракту в розмірі 960 грн підтверджуються належними доказами, а витрати на правничу допомогу не доведені.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Терещенка І. І. залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 березня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
01 серпня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Терещенко І. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 липня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, зокрема щодо матеріального становища відповідача та відсутності в нього доходів, не звернули уваги на те, що сторони проживають з дітьми за однією адресою, внаслідок чого неправильно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 181, частину першу статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Крім того, суд першої інстанції порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки неправомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача Грицак К. В. про відкладення розгляду справи 06 березня 2019 року (день ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), визнавши причини її неявки в судове засідання поважними. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 липня 2018 року у справі "Бартая проти Грузії" зазначено, що відмова суду відкласти судове засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Суворовського районного суду міста Одеси.
21 серпня 2019 року справа № 523/18181/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що з 09 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народилися: ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_3. ; ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_5 .
Діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
03 червня 2018 року між ОСОБА_11 та Компанією "Еднок Лоджістікс енд Сервісіс" було укладено на необмежений термін контракт найму, за умовами якого ОСОБА_2 погодився нести службу в зазначеній компанії на посаді вахтового помічника капітана, а компанія зобов`язалася сплачувати працівнику за його послуги заробітну плату в розмірі 190 доларів США на день та 40 доларів США на місяць.
За переклад вищевказаного контракту з англійської на українську мову ОСОБА_1 сплатила 960 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 14 грудня 2018 року № 12.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що діти проживають разом з матір`ю, тому, враховуючи матеріальне становище сторін та встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, вважав можливим стягнути звідповідача на користь позивача аліменти в розмірі по 3 000 грн щомісячно на кожну дитину.
Однак такі висновки зроблені судами з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.