Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/7251/19
провадження № 61-23128св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штундера Ярослава Григоровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у справі № 755/26077/14-ц за позовом ОСОБА_3, яка діяла в її інтересах, до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 сплачувала на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року у справі № 755/8838/17 її позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. В подальшому рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі № 755/19511/18 за її позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину збільшено розмір аліментів з 1 200 грн до 1 800 грн до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісяця. З метою розвитку особистих якостей дитини, його схильності до запам`ятовування та вивчення англійської мови за її дорученням 31 серпня 2018 року її матір ОСОБА_3 уклала зі школою "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД" договір про навчання сина ОСОБА_5 . За його навчання в цій школі з вересня 2018 року по травень 2019 року вона сплатила 900 доларів США. Також з 01 вересня 2017 року по 29 червня 2018 року ОСОБА_5 відвідував секцію кіокушинкай карате в Громадській організації "Київський спортивний клуб бойових мистецтв", щомісячний благодійний внесок за яку становив 600 грн, а загалом вона сплатила 6 000 грн. Оскільки оздоровлення дитини в зимовий період має позитивні наслідки, то з 24 січня 2018 року по 04 лютого 2018 року ОСОБА_5 відпочивав разом з її батьками в Єгипті. Сума путівки на дитину становила 10 089,50 грн. 30 січня 2019 року вона придбала тур на 4-х осіб до Єгипту та сплатила 31 366 грн, з яких за дитину - 7 841,50 грн. Крім того, 17 жовтня 2017 року вона придбала дитячий комбінезон та зимові чоботи вартістю 4 543 грн, а 11 серпня 2018 року - велосипед за 8 400 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30 353 грн, з яких: 11 916 грн, що еквівалентно 450 доларам США, - половина вартості навчання у школі "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД", 3 000 грн - половина вартості відвідування дитиною секції карате в Громадській організації "Київський спортивний клуб бойових мистецтв", 8 965,50 грн - половина вартості путівки та туру до Єгипту, 6 471,50 грн - половина вартості дитячого комбінезона та зимових чобіт і придбаного дитині велосипеда.
ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує державний дошкільний навчальний заклад № 62 "Зернятко", який має найкращі відгуки як серед дітей, так і серед батьків. Позивач самостійно і на власний розсуд прийняла рішення про навчання дитини у школі "ОКСФОРД ПРАЙМ АКАДЕМІ ЛІМІТЕД", при цьому знала, що він не матиме змоги оплачувати коштовне навчання у приватному навчальному закладі. Дитина успішно навчалася та може повернутися до дошкільного навчального закладу № 62 "Зернятко" або до будь-якого іншого державного дошкільного закладу. Благодійні внески у спортивній секції карате сплачуються виключно в добровільному порядку, тому їх сума не є обов`язковим платежем та додатковими витратами на дитину. Витрати на відпочинок дитини за кордоном також понесені внаслідок самостійного рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Потреби у відпочинку дитини саме в Єгипті не було. Позивач не надала доказів того, що комбінезон, зимові чоботи та велосипед вона придбала саме для ОСОБА_5, так як її сім`я має ще одного сина, який на рік старший за ОСОБА_6 . Він працює на посаді менеджера (управителя) з постачання в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лайтсофт Україна" та отримує мінімальну заробітну плату, до того ж навчається на другому курсі заочної форми навчання в Державному університеті інфраструктури та технологій. Оплату за навчання в університеті здійснює його мати. При цьому, незважаючи на його скрутне матеріальне становище, він вчасно і в повному обсязі сплачує аліменти та в силу своїх фінансових можливостей надає своєму сину допомогу у вигляді додаткових виплат та подарунків, намагається брати участь у вихованні дитини, під час зустрічей вони постійно відвідують різні розважальні заходи. Рішенням суду з нього стягуються аліменти в розмірі 1 800 грн, що складає більше, ніж 50 % його заробітної плати. Крім того, він має проблеми зі здоров`ям і щомісячно витрачає 300-500 грн на своє лікування.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що витрати, які ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача, не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами, в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а є витратами на утримання дитини (аліментами), в тому числі на навчання, придбання одягу і взуття. Придбання велосипеда для розвитку певних здібностей дитини, а також потребу в оздоровленні дитини саме в Єгипті будь-якими доказами не підтверджено.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Штундер Я. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного міста Києва від 23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і дійшли помилкового висновку про те, що витрати, понесені позивачем на навчання, придбання одягу та взуття, є витратами на утримання дитини, які мають покриватися за рахунок аліментів. Також суди не звернули уваги на обставини, які були встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі № 755/19511/18, а саме те, що витрати на навчання та оздоровлення дитини є додатковими в розумінні статті 185 СК України. Оскаржувані судові рішення суперечить інтересам дитини та порушують її право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, оскільки звільняють батька від обов`язку нести додаткові витрати на дитину. Крім того, місцевий суд помилково відніс вказану справу до категорії малозначних і розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, не зважаючи на те, що позов про стягнення додаткових витрат на дитину підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
16 січня 2020 року справа № 755/7251/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у справі № 755/26077/14-ц за позовом ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 зобов`язався сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом, а саме з вересня 2014 року і до досягнення повноліття ОСОБА_2, 1998 року народження, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року у справі № 755/8838/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 09 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.