Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 750/3879/16-ц
провадження № 61-1316св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору недійсними, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2008 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770, згідно з яким вона отримала грошові кошти у розмірі 158 500 грн зі сплатою 15 % річних та кінцевим терміном повернення - 27 лютого 2023 року.
11 серпня 2008 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, згідно з якою було змінено валюту кредитування з гривні на долар США.
Посилаючись на те, що кредит вона отримала у гривні, а тому свої зобов`язання за кредитним договором повинна виконувати в національній валюті та на те, що умови договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року та додаткової угоди від 11 серпня 2008 року є несправедливими й не відповідають вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки їй не було надано графік погашення кредиту, вказано неправдиву сукупну вартість кредиту та процентної ставки. Умови кредитного договору містять дискримінаційні положення щодо зміни процентної ставки в односторонньому порядку. Неповідомлення позичальника про збільшення процентної ставки тягне за собою недійсність такої зміни.
Ураховуючи викладене та змінені позовні вимоги, позивач просила: зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" привести пункти 2.4. та 2.5. договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 у відповідність до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168; зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" провести перерахунок відсотків за користування кредитом за договором про іпотечний кредит, згідно з яким відсотки мають нараховуватися на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості тридцять днів у місяці й 360 днів у році; визнати недійсною (нікчемною) умову з п. п. "в" пункту 8.9. договору про іпотечний кредит про право банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі "здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ" як таку, що містить несправедливі та дискримінаційні положення по відношенню до позичальника (споживача фінансових послуг); визнати дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки від 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит з 15 % до 25,08 % річних - незаконними, а підвищення в односторонньому порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" фіксованої відсоткової ставки від 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит недійсним; зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року до розміру 15 % річних за умовами договору про іпотечний кредит, та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня по 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 % річних згідно з погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року; встановити факт відсутності узгодженості істотних умов, передбачених законом, у додатковій угоді від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, та визнати правовідносини між сторонами щодо виконання додаткової угоди від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року такими, що не виникли; зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року за період з 11 серпня 2008 року по 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано недійсною умову підпункту "в" пункту 8.9. договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 щодо права банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.
Визнано незаконними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, з 15 % до 25,08 % річних.
Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року з 25,08 % річних до розміру 15 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня по 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770.
Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок усіх сплачених ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 за період з 11 серпня 2008 року по 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повідомлень, передбачених пунктом 8.9 договору про іпотечний кредит та частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", банк не надсилав, а тому відсоткову ставку підвищив незаконно. Крім того, позивачем до суду подано дві редакції додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, укладеної 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", які різняться за своїм змістом, що свідчить про факт неукладеності цієї угоди. У додатковій угоді не погоджено умови про права і обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, що є порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У додатковій угоді не зазначено про зміну валюти зобов`язання, а згідно пункту 1.5 договору від 27 лютого 2018 року погашення платежів за кредитом здійснюється у національній валюті України - гривні.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку наданим учасниками справи доказам та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки доказам на підтвердження зміни сторонами валюти кредитування, розрахунку заборгованості. При новому розгляді справи врахувати те, що ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, за клопотанням ПАТ КБ "ПриватБанк" призначено судово-економічну експертизу для вирішення питання про те, чи має ОСОБА_1 заборгованість, якщо так, то у якому розмірі.
Оскаржуваною постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що укладення договору про іпотечний кредит не суперечить законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом частини першої статті 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають і додаткові угоди, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить його підпис. При цьому апеляційним судом встановлено, що позивач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту в іноземній валюті, до вільно обраного нею банку, ПАТ КБ "ПриватБанк", який мав право на видачу такого кредиту, що підтверджується наявною у нього банківською ліцензією, отримавши від банку всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням оспорюваного договору та додаткових угод до нього. Крім того, позивачка схвалила договір та в подальшому підписала додатки, вносила платежі на погашення кредитної заборгованості не ставлячи під сумнів умови договору про іпотечний кредит та додаткових угод, які підписані обома сторонами. Апеляційний суд спростував висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій банку в частині збільшення процентної ставки, оскільки пунктом 8.9 договору про іпотечний кредит сторони погодили право банку на збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку з дотриманням певної процедури. При цьому розмір процентної ставки було збільшено після укладення додаткової угоди відповідно до заяви ОСОБА_1 про зміну валюти кредитування. Вказана додаткова угода підписана ОСОБА_1 , нею не оспорювалась та в судовому порядку не визнавалась недійсною.
Короткий зміст касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив надані по справі докази та не врахував імперативні положення Закону України "Про захист прав споживачів", правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки оригіналу додаткової угоди від 11 серпня 2008 року, яка надана банком ОСОБА_1, та міститься в матеріалах справи, оскільки саме вона є основним доказом по цій справі, підписана позичальником та містить печатку банка. Натомість апеляційний досліджує інший варіант додаткової угоди, наданий банком, та покладає його в основу рішення, не зазначивши, чому не взяв до уваги варіант оригіналу додаткової угоди, який наданий позичальником. Рішення апеляційного суду про те, що висновок суду першої інстанції про неналежне повідомлення позичальника про збільшення відсоткової ставки, є необґрунтованим, оскільки не відповідає правовому висновку, який викладений в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16. Так, банк ніяких повідомлень про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку не надсилав, підстав для збільшення процентної ставки у банку не було, нового розміру процентної ставки та початку її дії банк не повідомляв, а тому і згода позичальника щодо зміни процентної ставки потрібна не була. Апеляційний суд не спростував доводів позивача про те, що кредит в доларах США на визначений у пункті 8.1 додаткової угоди рахунок не перераховувався, заява про продаж іноземної валюти не могла бути виконана, оскільки оформлена з порушеннями чинного законодавства. Жодних платіжних документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 в якості кредитних коштів у розмірі 34 239,17 доларів США готівкою або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, матеріали справи не містять. Також апеляційний суд, розподіляючи судові витрати та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір за подання апеляційної скарги, не звернув уваги на частину третю статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу № 750/3879/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору недійсними, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.