ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/1575/17
адміністративне провадження № К/9901/2102/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року (головуючий суддя Арсірій Р. О., судді: Кузьменко В. А., Огурцов О. П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (головуючий суддя Собків Я. М., судді: Ісаєнко Ю. А., Файдюк В. В.),
І. Суть спору
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС, відповідач), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ГСЦ МВС 1 558,56 грн заборгованості по заробітній платі та 277 069,09 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2016 року по 10 квітня 2018 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем було протиправно здійснено утримання з її заробітної плати суми раніше виплачених відпускних за червень 2016 року у розмірі 1 241,94 грн. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач безпідставно не нарахував премію за жовтень 2016 року. Також, з огляду на те, що ГСЦ МВС у повному обсязі не здійснив розрахунок при звільненні позивачки, остання вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
3. У період з 04 березня по 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 (державний службовець 6 рангу) працювала на посаді начальника відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення ГСЦ МВС, на яку була переведена з Міністерства інфраструктури України.
4. Наказом ГСЦ МВС від 21 листопада 2016 року № 263о/с ОСОБА_1 22 листопада 2016 року звільнено на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку з переведенням до Міністерства юстиції України.
5. Крім того, цим наказом констатовано, що невикористана щорічна відпустка за фактично відпрацьований час з 04 березня 2016 року по 22 листопада 2016 року складає: 8 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
6. Відповідачем було здійснено виплату позивачці при звільненні у загальній сумі 10 879,52 грн, а саме:
- 05 грудня 2016 року перераховано на рахунок, що вказаний Міністерством юстиції України, компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 6 235,67 грн;
- 16 січня 2017 року здійснено виплати на суму 4 643,85 грн, у т. ч.: заробітну плату за жовтень 2016 року у розмірі 1 834,76 грн та компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 2 809,09 грн (перераховано на рахунок, що вказаний Міністерством юстиції України).
7. Вважаючи, що відповідачем протиправно не було нараховано премію за жовтень 2016 року у розмірі 316,62 грн, незаконно утримано із заробітної плати суму 1 241,94 грн переплати відпускних за червень 2016 року, а також затримано розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
8. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 вересня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з ГСЦ МВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2016 року по 16 січня 2017 року у розмірі 29 543,39 грн. В іншій частині позову відмовив.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
10. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що премії не належать до обов`язкових складових заробітної плати державного службовця, а встановлюються керівником залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, а тому ненарахування позивачці премії за жовтень 2016 року (316,62 грн) не є порушенням та відповідає чинному законодавству. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ГСЦ МВС 1 241,94 грн, оскільки така сума була утримана відповідачем правомірно згідно ст. 127 КЗпП. Також, суди першої та апеляційної інстанцій вважають, що затримка розрахунку при звільнені складає 37 днів (з 22 листопада 2016 року по 16 січня 2017 року), а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 29 543,39 грн.
ІV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким їх повністю задовольнити, стягнувши з відповідача на її користь 1 558,36 грн (316,62 + 1 241,94 грн) заборгованості по заробітній платі та 247 525,70 грн середнього заробітку (277 069,09 - 29 543,39 грн) за час затримки розрахунку при звільненні.
12. Серед іншого зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення середнього заробітку за період з 22 листопада 2016 року по 16 січня 2017 року у розмірі 29 543,39 грн ґрунтується на законі, є правильним, а тому не оскаржується.
13. Наголосила, що в силу положень ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу не пізніше 1 місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Проте, відповідного наказу чи розпорядження про утримання із заробітку 1 241,94 грн видано не було.
14. Також, скаржниця вважає, що їй протиправно не нараховано премію за жовтень 2016 року, оскільки остання сумлінно працювала та виконувала свої обов`язки.
15. Зважаючи на те, що відповідач безпідставно утримав із заробітної плати грошові кошти, не призначив та не виплатив премію за жовтень 2016 року, то, на думку скаржниці, ГСЦ МВС зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, скаргу - без задоволення.
17. Зазначив зокрема, що повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 241,94 грн, як помилково виплачених, здійснено ГСЦ МВС з метою дотримання бюджетного законодавства, а тому відповідачем права позивачки не порушені.
18. З посиланням на ст. 50 Закону України "Про державну службу" відповідач зазначив, що премія не є обов`язковою складовою заробітної плати, а нараховується, якщо є для цього підстави. Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
19. Крім того, відповідач звертає увагу, що останнім повністю було проведено розрахунок при звільненні позивачки 16 січня 2017 року.
V. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, був призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач Шишов О. О., судді: Дашутін І. В., Яковенко М. М.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 22 вересня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, був призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач Мацедонська В. Е., судді: Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.
25. Ухвалою судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонської В. Е. від 29 вересня 2020 року прийнята до свого провадження вказана касаційна скарга.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
26. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. За приписами ч. 2, 3 ст. 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
28. За ч. 3 ст. 83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
29. Положеннями ст. 127 КЗпП визначено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
30. Згідно підп. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 визначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127 КЗпП (322-08), суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
31. Відповідно до ч. 1-3 ст. 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
32. Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
33. За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
34. За ч. 5 ст. 52 Закону № 889-VIII премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
35. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
36. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
37. Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону № 889-VIII фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
38. Положенням про преміювання державних службовців ГСЦ МВС, що затверджене наказом ГСЦ МВС від 22 серпня 2016 року № 88 (п. 2 розд. І, п. 1 розд. ІІ) визначено, що розмір премії державним службовцям встановлюється керівником ГСЦ МВС шляхом видання відповідного наказу. Розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи з урахуванням таких критерій: 1) якість виконання завдань та доручень керівництва; 2) ініціативність у роботі; 3) ефективність досягнення поставлених цілей при раціональному виконання ресурсів; 4) терміновість виконання завдань; 5) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісії, робочих груп, тощо); 6) виконавська дисципліна; 7) трудова дисципліна.