ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 620/4328/18
адміністративне провадження № К/9901/26933/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуюча суддя - Тихоненко О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі №620/4328/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геон Рівер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Геон Рівер" (далі - ТОВ "Геон Рівер") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2018 року №00004191400, №00004181400 та №00004201400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти безперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Товариства.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ГУ ДФС у Чернігівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Геон Рівер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20 жовтня 2016 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 8 жовтня 2018 року.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких податковим органом була проведена повторна перевірка й складений акт від 26 листопада 2018 року.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
п.198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1221922 грн та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що переходить до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 221030 грн;
п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 3600579 грн;
п. ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4.
На підставі встановлених перевіркою порушень, 29 листопада 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00004191400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1527403,00 грн, з яких 1221922,00 грн за основним платежем та 305481,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№00004181400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1968378,00 грн, з яких 1574702,00 грн за основним платежем та 393676,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№00004201400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 221030,00 грн.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом у періоді, який охоплювався податковою перевіркою, натомість висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Сан-Глас".
Так, між ТОВ "Сан-Глас" (продавець) та ТОВ "Геон Рівер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № ПР2017-109 від 21 березня 2017 року, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (скло, дзеркало), а покупець зобов`язується оплатити його повну вартість на умовах попередньої оплати і прийняти товар.
На підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, докази на підтвердження перевезення товару транспортними засобами (товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження) та докази оплати (платіжні доручення).