ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2270/12315/11
адміністративне провадження № К/9901/19863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №2270/12315/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Матохнюк Д.Б., Смілянець Е.С.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (далі також ТОВ "Лотівка Еліт", позивач) звернулося до суду з позовом до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 №0000672300 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6149803грн.
Товариство позовні вимоги мотивує тим, що посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лотівка Еліт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року. У свою чергу, позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року в якій визначив до відшкодування податок на додану вартість в сумі 6149803 грн. Вказана сума підтверджується первинними документами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає податкове повідомлення-рішення правомірним. Позивач завищив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки сформував податковий кредит в травні 2011 року по операціях із придбання товарів, робіт та послуг які не пов`язані із виробництвом експортованої продукції, а пов`язані з проведенням підготовчих робіт під майбутній урожай зернових 2011 року. Так, ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" повернула позивачу реалізовану сільськогосподарську продукцію і перевіркою не встановлено, що повернута кукурудза є продукцією власного виробництва ТОВ "Лотівка Еліт".
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, позов задоволено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі №2270/12315/11.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №2270/12315/11 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 03.11.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про те, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з неправильним застосуванням матеріального і процесуального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, з зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню. Податковий орган вказує, що судами не взято до уваги, що договір на повернення кукурудзи не укладався, домовленість була усна. Крім того, ідентифікувати приналежність продукції тому чи іншому зберігачу неможливо. Таким чином, встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу відповідач вважає правомірними. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, ТОВ "Лотівка Еліт" вказує, що під час нового розгляду справи відповідач не надав жодного доказу того, що продукція (зерно) вироблене не позивачем, не заперечив правильності визначення суми бюджетного відшкодування, не заперечував дійсності та правильності зовнішньоекономічних контрактів, ВМД, не надав доказів підробки ВМД. У касаційній скарзі відповідач повторно звертає увагу на обставини та докази, яким вже надано оцінку судами попередніх інстанцій, а висновки судів переглянуті Вищим адміністративним судом України. У запереченнях на касаційну скаргу податкового органу, Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 6149803,00грн.,
За результатами перевірки складено акт від 14.09.2011 №1583/2332678215. Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення пункту 209.4 статті 209, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від та пункту 5 розділу І Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, у червні 2011 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6ʼ149ʼ 803,00грн.
Відповідно до даних платника сума ПДВ по рядку 12.3 коригування податкового кредиту по постачанню сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту (переноситься до рядка 16.3 декларації загальної) складає 6149803,00 грн. Позивачем у вказаному рядку відображено коригування кредиту оплаченого в процентному відношенні до обсягу поставки.
Перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 6ʼ 149ʼ 803грн.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято повідомлення-рішення від 28.09.2011 №0000672300 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6ʼ149ʼ 803грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про скасування спірного рішення.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2015 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд вказав, що при вирішенні питання про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи підтверджується заявлений позивачем розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Перевірити фактичне вивезення позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва у митному режимі експорту, для цього оцінити укладені ним зовнішньоекономічні договори, додаткові угоди до них, вантажно-митні декларації, тощо. З`ясувати наявність у позивача на момент поставки у митному режимі експорту зерна кукурудзи власного виробництва у заявлених розмірах. З метою обґрунтування свого твердження про недостовірність відомостей, наведених у вантажних митних деклараціях, відповідачу слід було надати докази того, що ці декларації підроблені, зокрема внаслідок кримінально караних дій. У цьому випадку суду необхідно було витребувати у податкового органу докази того, що відомості, наведені у вантажній митній декларації, не є достовірними.
За наслідками нового розгляду, постановою суду першої інстанції, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Суди посилались на те, що При проведенні перевірки, а також в судовому засіданні контролюючим органом не доведено, що сільськогосподарська продукція яка була експортована позивачем є продукцією не його виробництва. Посилання на допущені помилки в вантажно-митних деклараціях при заповнені графи 31, (зазначення фірми виробника продукції) та графи 44 (код продукції) не може бути підставою для відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 209.4 статті 209 Податкового кодексу України при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.
Згідно з підпунктом 209.15.1 пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
Пунктом 209.14 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що у разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена підпункту "б" пункту 193.1 статті 193, а саме 0%.
У справі, що розглядається, контролюючий орган при проведенні перевірки встановив, що фактичним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур. За перевіряємий період ТОВ "Лотівка Еліт" було платником фіксованого сільськогосподарського податку. Позивач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит травня 2011 року по операціях із придбання товарів, робіт та послуг, які не пов`язані із виробництвом експортованої продукції, а пов`язані із проведення підготовчих робіт до майбутнього врожаю зернових 2011 року.
У період з 01.01.2010 по 31.03.2010 позивачем було реалізовано ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" за договором купівлі-продажу кукурудзу і усі розрахунки станом на 01.01.2011 завершено.
Факт реалізації позивачем зерна кукурудзи у 2010 році та відсутність залишків на підприємстві станом на 01.01.2011, крім пояснення сторін, об`єктивно підтверджується формою 50-СГ "Основні економічні показники роботи с/г підприємств та формою №21 -заг "Реалізація с/г продукції", які подані до управління статистики у Шепетівському районі.
У лютому 2011 року ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" повернуло позивачу кукурудзу врожаю 2010 року на підставі накладної №2 від 28.02.2011 на загальну суму 1ʼ 970ʼ 000,00грн., в т.ч. ПДВ 3ʼ 283ʼ 33,33грн. в кількості 2000 тонн., товар отриманий по довіреності №22 від 28.02.2011.