ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 816/2274/16
адміністративне провадження № К/9901/40224/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (головуючий суддя - Ясиновський І.Г.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любич Л.В., Сіренко О.І.)
у справі №816/2274/16
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.
На обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена та проведена контролюючим органом на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/30064/16-к у рамках кримінального провадження №32015220000000139. При цьому, оскільки доказів наявності відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, відповідачем не надано, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій, на думку позивача, прийняті відповідачем передчасно, є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 листопада 2016 року №0102141304, від 25 листопада 2016 року №0102121304, від 25 листопада 2016 року №0102091304, від 25 листопада 2016 року №0102101304, від 25 листопада 2016 року №0102211304;
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 листопада 2016 року №Ф-0102061304, прийняту ДПІ у м. Полтаві;
- визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 листопада 2016 року №0102071304 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Полтаві на користь ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 890,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевірка позивача, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки), проведена відповідачем на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2016 у справі №761/30064/16-к (кримінальне провадження №32015220000000139 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, розпочате 28.07.2015). Вказали, що оскільки відсутнє таке, що набрало законної сили, судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) у кримінальному провадженні, в рамках якого призначено та проведено перевірку, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що кримінальне провадження №32015220000000139 за ознаками ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України порушено не відносно ФОП ОСОБА_1, а відносно осіб, що входять до складу груп компанії ТМ "Тріолан", а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 36 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
18 липня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, пп. 2 п. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.10.2016 за №1058 та згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2016 у справі №761/30064/15-к про призначення позапланової документальної перевірки по кримінальному провадженню №32015220000000139 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 22.08.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 22.08.2016, за результатами якої складено акт від 08.11.2016 за №2921/16-01-13-04-10/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог:
- пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, п. 44.6 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 164, ст. 167, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 234 943, 56 грн, зокрема, за 2014 рік у сумі 63 915, 36 грн та за 2015 рік у сумі 171 028, 20 грн;
- пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України, а саме не надання книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2013 по 22.08.2016;
- пп. "б", п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу за період з 2 кварталу 2014 року по 2 квартал 2016 року;
- п. 2 частини першої ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 176 214, 90 грн, зокрема, по періодам: за 2014 рік у сумі 86 219, 76 грн, за 2015 рік у сумі 89 995, 14 грн;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2. ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 251 811,00 грн, зокрема: за грудень 2014 року у сумі 8 745,00 грн, за січень 2015 року у сумі 15 792,00 грн, за лютий 2015 року у сумі 13 759,00 грн, за березень 2015 року у сумі 15 501,00 грн, за квітень 2015 року у сумі 14 602,00 грн, за травень 2015 року у сумі 12 957,00 грн, за червень 2015 року у сумі 14 783,00 грн, за липень 2015 року у сумі 15 048,00 грн, за серпень 2015 року у сумі 13 063,00 грн, за вересень 2015 року у сумі 15 940,00 грн, за жовтень 2015 року у сумі 14 752,00 грн, за листопад 2015 року у сумі 15 526,00 грн, за грудень 2015 року у сумі 16 614,00 грн, за січень 2016 року у сумі 14 496,00 грн, за лютий 2016 року у сумі 9 311,00 грн, за березень 2016 року у сумі 8 570,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 8 120,00 грн, за травень 2016 року у сумі 8 488,00 грн, за червень 2016 року у сумі 7 934,00 грн та за липень 2016 року у сумі 7 811,00 грн;
- п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору у сумі 15 706,07 грн, зокрема, за 2015 рік у сумі 13 375,22 грн.
- п. 10 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та п. 8 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме надання телекомунікаційних послуг (послуги з доступу до мережі Інтернет, програмні послуги, послуги експлуатації телекомунікаційних мереж) кінцевим споживачам (абонентам) без отримання ліцензії.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 за №0102141304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 293 679,45 грн, зокрема, за основним платежем - 234 943,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 735,89 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 за №0102121304, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 16 719,03 грн, зокрема, за основним платежем - 13 375,22 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 343,81 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 за №0102091304, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати" в розмірі 510 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 за №0102101304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" в розмірі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 за №0102211304, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 314 763,75 грн, з яких за основним платежем - 251 811,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 62 952,75 грн;