ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 825/1213/17
адміністративне провадження № К/9901/40482/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КГБ ФУДС НІЖИН"
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (головуючий суддя - Житняк Л.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді- Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)
у справі №825/1213/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КГБ ФУДС НІЖИН"
до Головного управління ДФС у Чернігівській області
про скасування наказу та податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КГБ ФУДС НІЖИН" (далі-позивач, платник, Товариство, ТОВ "КГБ ФУДС НІЖИН") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС У Чернігівській області), в якому просив:
- скасувати рішення ГУ ДФС у Чернігівській області, оформлене наказом №803 від 07.06.2017 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки";
- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.07.2017 за №0002411400, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "КГБ ФУДС НІЖИН" за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 630 501,60 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 504 401,28 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 126 100,32 грн.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про відсутність визначених пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 07.06.2017 №803 та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Вказує про правильність визначення Товариством розміру орендної плати за землю.
Постановою Чернігівського окружного адміністартивного суду від 03 листопада 2020 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністартивного суду від 08 листопада 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки платник податків може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Також суди зазначили, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором розміру орендної плати. При цьому, до моменту внесення до договору оренди земельної ділянки відповідних змін, розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Також суди зазначили, що питання нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою користується позивач на умовах оренди, досліджувалось в постанові Чернігівського окружного адміністративного від 01.04.2015 у справі № 825/703/14, що набрала законної сили.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 07.06.2017 №803 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки". Вказує на правомірність здійснення платником обрахунку суми орендної плати за землю, виходячи із нормативної грошової оцінки землі у розмірі 6 865 545,00 грн, зазначеної у договорі оренди землі від 20.02.2006 за №434, укладеному між позивачем та Ніжинською міською радою. Також наголошує на тому, що дотепер відсутні будь-які належним чином зареєстровані зміни до відомостей про право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі вказаного вище договору.
12 грудня 2017 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку від 08.06.2017 №1031 та №1032, згідно з наказом від 07.06.2017 №803 та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 20.06.2017 за №326/22/33965527 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 670 387,32 грн, зокрема, за 2014 рік на суму 165 986,04 грн, за 2015 рік на суму 207 316,56 грн, за 2016 рік на суму 297 084,72 грн.
Не погодившись із висновками Акта перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення від 29.06.2017, за результатами розгляду яких контролюючим органом прийнято рішення від 13.07.2017 за №3109/10/25-01-14-04-06, яким заперечення задоволено частково, висновок Акта перевірки викладено в наступній редакції: "Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КБГ ФУДС НІЖИН" ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 504 401,28 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 207 316,56 грн, за 2016 рік на суму 297 084,72 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 за №0002411400, яким позивачу збільшив суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 630 501,60 грн, зокрема, за податковими зобов`язаннями - 504 401,28 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 126 100,32 грн.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.
Вважаючи зазначений наказ та податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
З вищевикладеного вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.