У Х В А Л А
28 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1693/19
Провадження № 12-77гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєв В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/1693/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Трейд Груп" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - ТОВ "Трейд Коммодіті") про визнання банкрутом за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17 грудня 2019 року в частині відхилення кредиторських вимог та
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року, постановленою за результатами попереднього засідання у справі №904/1693/19, серед іншого, визнано частково грошові вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у сумі 3842,00 грн (1 черга задоволення); основний борг 5783852,12 грн (6 черга задоволення), штрафні санкції/пеня 18802921,95 грн (6 черга задоволення). Грошові вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у сумі 500571619,17 грн відхилено; затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Трейд Коммодіті", зокрема, з визнаними вимогами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Не погодившись з прийнятим рішенням (ухвалою), Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року в частині своїх грошових вимог в апеляційному порядку.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року у справі №904/1693/19 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення боржник має заборгованість перед Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на загальну суму 24586774, 07 грн, з яких заборгованість за основним платежем 5783852, 12 грн та штрафні санкції/пеня 18802921,95 грн, а заборгованість на загальну суму 500571619,17 грн є неузгодженою, оскільки оскаржується в судовому порядку і на час прийняття оскаржуваної ухвали розгляд справи не завершено, а тому не може бути визнаною у складі кредиторських вимог.
У липні 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17 грудня 2019 року в частині відхилення кредиторських вимог, в якій скаржник просив суд, зокрема, здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на Офіс великих платників податків Державної податкової служби; процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати в частині відхилення кредиторських вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Офісу великих платників податків Державної податкової служби у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, роз`яснено учасникам справи право на подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 9 вересня 2020 року, серед іншого, клопотання скаржника задоволено, здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 904/1693/19, замінено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу разом із касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, з посиланням на усталену практику Верховного Суду, зазначив, що:
- за приписами частин першої, четвертої статті 23 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2343-XII), з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги (постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 вересня 2018 року у справі № 903/984/16, від 13 листопада 2018 року у справі № 909/1056/15, від 12 грудня 2018 року у справі № 910/30188/15, від 9 квітня 2019 року у справі № 923/436/17, від 29 січня 2019 року у справі № 909/722/14, від 12 лютого 2019 року у справі № 914/1096/18, від 5 грудня 2019 року у справі № 910/1678/19, від 5 грудня 2019 року у справі № 910/1678/19, від 24 липня 2020 року у справі № 904/3060/19);
- приписи статті 1 та частини першої статті 23 Закону № 2343-XII пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 921/184/16-г/10);
- обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 925/1165/16, від 7 серпня 2019 року у справі № 922/1014/18, від 9 серпня 2018 року у справі № 921/184/16-г/10, від 26 лютого 2019 року у справі № 908/710/18, від 5 березня 2019 року у справі № 910/3353/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 43/75-15/7-б);
- виходячи з положень статей 57, 58 Податкового кодексу України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідного судового рішення (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 травня 2018 року у справі № 923/1092/16, від 6 вересня 2018 року у справі № 903/984/16, від 29 січня 2019 року у справі № 909/722/14 та від 14 серпня 2019 року у справі № 913/412/16). Отже, у випадку оскарження суб`єктом господарювання в адміністративному суді податкового повідомлення-рішення, грошове зобов`язання за таким рішенням контролюючого органу є неузгодженим та, відповідно, не є податковим боргом.
Однак, оскільки одним з варіантів виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податкових платежів є завершення оскарження в адміністративних судах такого рішення (податкового повідомлення-рішення) з набранням сили відповідного судового рішення, то колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на можливість зловживання процесуальними правами учасника провадження у справі про банкрутство боржником задля затягування розгляду вимог податкового органу, що, в свою чергу, матиме вирішальний вплив на визначення статусу таких вимог (за періодом виникнення відносно дати відкриття провадження у справі: поточних чи конкурсних).
Таким чином, визначення статусу вимог податкового органу в такому випадку ставиться в залежність від оскарження боржником в адміністративних судах податкового повідомлення-рішення.
З нормативного підходу до розуміння положень статті 23Закону № 2343-XII випливає, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов`язання боржника відносно ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не є забезпеченими заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що дотримання правової позиції щодо того, що моментом виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями є завершення оскарження в адміністративних судах цих рішень з набранням сили відповідного судового рішення, несе ризик того, що такі вимоги податкового органу (з огляду на тривалість розгляду справ у адміністративних судах) можуть бути визнані поточними, більш того, з огляду на обмежений строк процедури розпорядження майном (частина друга статті 22 Закону № 2343-XII) та враховуючи наслідки введення у справі про банкрутство ліквідаційної процедури (частина перша статті 38 цього Закону), дані вимоги взагалі можуть бути відхилені судом.