Постанова
іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 475/109/18
провадження № 51- 5361км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
представника потерпілої Руденка В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017150210000532 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Горянка Доманівського району Миколаївської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вбивстві вчиненому через необережність ізасуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнуто судовий збір.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь:
- 3214,14 грн на відшкодування матеріальних збитків;
- 100000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- 8900 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу;
- 4195,32 грн на відшкодування витрат пов`язаних з поїздками представника потерпілої в судові засідання.
У задоволенні позовних вимог потерпілої в частині стягнення на її користь 7200 грн витрат на оплату ритуальних послуг відмовлено.
Районний суд установив, що ОСОБА_2 16 грудня 2017 року близько 12:50 під час полювання біля річки на околиці с. Коштово Доманівського району Миколаївської області внаслідок недбалого поводження зі зброєю, не передбачаючи можливості настання смерті іншої особи, але маючи можливість її передбачити, спіткнувся та, тримаючи палець на спусковому гачку мисливської рушниці, здійснив з неї не контрольований постріл у бік очерету, всередині якого знаходився ОСОБА_3, завдавши останньому тяжкого тілесного ушкодження від якого він помер.
При перегляді вироку Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2019 року залишив апеляційну скаргу представника потерпілої без задоволення та на підставі ч.2 ст. 404 КПК це рішення змінив, виключивши з нього посилання про стягнення з ОСОБА_2 судового збору.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати судові рішення в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (за змістом - неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність) і призначити новий розгляд у суді першої інстанції
На обґрунтування своїх вимог потерпіла зазначає, що місцевий суд під час підготовчого засідання безпідставно відмовив у задоволенні клопотання її представника про повернення обвинувального акта прокурору в зв`язку з неналежним формулюванням обвинувачення та всупереч вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК виклав у вироку текст підозри.
Вказує, що цей суд порушив порядок дослідження доказів, не викликавши та не допитавши експерта ОСОБА_4, а також у судових засіданнях 26 листопада 2018 року та 18 лютого 2019 року не привів до присяги свідків.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з огляду на відсутність у нього щирого каяття, співчуття потерпілій та намагання виправдати свої дії, а також необґрунтовано відмовив у повному задоволенні вимог заявленого нею цивільного позову.
На думку потерпілої, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не усунув цих порушень і не надав умотивованих відповідей на всі доводи її апеляційної скарги, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні представник потерпілої підтримав касаційну скаргу.
Прокурор вважав вимоги касаційної скарги необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Зокрема, такі висновки у своєму рішенні місцевий суд обґрунтував показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними які містяться у протоколах слідчих дій та у висновку експерта від 18 січня 2018 року № 388, а також іншими письмовими доказами.
Оцінивши зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вбивстві, вчиненому через необережність і необхідність кваліфікації його дії за ч. 1 ст. 119 КК.
При перегляді вироку апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.
Твердження в касаційній скарзі потерпілої про розгляд справи та ухвалення вироку на підставі обвинувального акта в якому не було неналежним чином сформульоване обвинувачення, а також щодо викладення у вироку тексту підозри, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при скеруванні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Тому місцевий суд здійснював судовий розгляд у межах пред`явленого органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачення, а саме у вчинені ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК. При розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи. Формулювання обвинувачення, визнане доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії.
Доводи касаційної скарги про те, що в судових засідання 26 листопада 2018 року та 18 лютого 2019 року не були приведенні до присяги свідки спростовуються матеріалами провадження, де на аркушах 136, 143-145 наявні розписки свідків про приведення їх до присяги та попередження про кримінальну відповідальність.