Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 645/2994/18
провадження № 61-2467св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рензо",
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року у складі судді Бабкової Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня
2019 року у складі колегії суддів:Хорошевський О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рензо" (далі -
ТОВ "Рензо"), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна та визнання права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 отримав право власності на нежитлове приміщення літ. "О-1" загальною площею 169,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 .
За рахунок власних матеріальних зусиль, шляхом проведення реконструкції власного нежитлового приміщення літ. О-1" та об`єднання його з нежитловими приміщеннями, що належали ОСОБА_4 літ. Л-1" збільшив площу нежитлових приміщень, якими неправомірно заволоділи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка в свою чергу здійснила їхнє відчуження ОСОБА_6, а та внесла
як внесок в ТОВ "Рензо". Належні на праві власності нежитлові приміщення відповідачі неправомірно штучно перейменували іншими літерами, надали
їм нові поштові адреси, а в подальшому під виглядом новоствореного майна ввели в експлуатацію.
Просив витребувати у ОСОБА_3 на його користь нежитлову будівлю
літ. "П/1-1" загальною площею 124,7 м. кв, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 ; визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "П/1-1", загальною площею 124,7 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зобов`язати ОСОБА_3 надати йому доступ до нежитлової будівлю літ. "П/1-1" загальною площею 124,7 м. кв,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та передати ключі від неї; витребувати у ТОВ "Рензо" на його користь нежитлову будівлю
літ. "П-1" загальною площею 360,6 м. кв, що находиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за позивачем право власності
на нежитлову будівлю літ. "П-1" загальною площею 360,6 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати ТОВ "Рензо" надати позивачу доступ до нежитлової будівлі літ. "П-1" загальною площею
360,6 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та передати ключі від неї.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності на нерухоме майно, як обовʼязкової умови для предʼявлення віндикаційного позову в порядку статтей 387, 388 ЦК України в результаті не дотримання ним адміністративного порядку введення закінченого будівництвом обʼєкту в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни № 461 від 13 квітня
2011 року, а також не дотримання позивачем статті 376 ЦК України, яка
є нормою, що регулює правовідносини, які виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 645/2994/18, витребувано її з Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач набув право власності
на нерухоме майно у порядку встановленому законом, і таке право наразі підтверджується актуальною інформацією з Єдиного державного реєстру власності на нерухоме майно та їх обтяжень. Судами не враховані докази наявні у матеріалах справи про те, що саме ОСОБА_1, як замовником, здійснено будівництво спірного об`єкта. Окрім того, заявник просив передати справу
на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указував, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту знаходження спірного майна у власності позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон літ. "О-1", загальною площею 169,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
В результаті реконструкції збільшено площу будівлі до 490,1 кв. м.
Право власності на нежитлову будівлю літ. "П-1" загальною площею 490,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 визнано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2012 року
за ОСОБА_2 .
За договором купівлі-продажу від 12 березні 2013 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини приміщень нежитлової будівлі
літ. "П-1" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 249,4 кв. м.
У вересні 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта реконструкції № 143142540495 щодо реконструкції нежитлових приміщень № 12 в літ. "П-1" по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю загальною площею 124,7 кв. м та зареєстровано право власності
на цю будівлю за ОСОБА_3 .
У цей же час зареєстровано декларацію про готовність об`єкта реконструкції
№ 143142540499 щодо реконструкції нежитлових приміщень в літ. "П-1"
по АДРЕСА_1 під окрему нежитлову будівлю, загальною площею 360,1 кв. м та зареєстровано право власності на цю будівлю за ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06 липня 2016 року №464 змінено адресу нежитлових будівель належних ОСОБА_2 на адресу:
АДРЕСА_2 , будівель ОСОБА_3 на адресу:
АДРЕСА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року скасовано рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06липня 2012 року та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності
на спірну нежитлову будівлю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня
2014 року Фізичній особі-підприємцую ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення.
Суд при цьому посилався на недотримання передбаченого законом порядку вирішення цього питання.
ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових приміщень 7-:-12 загальною площею
249,4 кв. м. нежитлової будівлі "П-1" за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 12 березня 2013 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_3 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2016 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області
від 28 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Доказів того, що за позивачем зареєстровано право власності на спірні нежитлові будівлі суду надано не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.