Постанова
Іменем України
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 302/1001/17-ц
провадження № 61-1003св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року у складі судді Гайдур А. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Колочавська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_1, сектор з питань державної реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Колочавської сільської ради Міжгірського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації на земельну ділянку.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) площею 0,0939 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) площею 0,1289 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При розробленні землевпорядної документації, що посвідчує право власності на вказане нерухоме майно, у відповідності до статті 198 ЗК України ними було погоджено межу їхніх земельних ділянок з батьком позивача - ОСОБА_1, який був їхнім суміжним землекористувачем під час розроблення землевпорядної документації, на підставі якої їм передано у приватну власність вищезазначені земельні ділянки. Після отримання позовної заяви про усунення порушень права власності на землю та зобов`язання вчинити певні дії і ознайомлення з документами, доданими до неї, їм стало відомо, що ОСОБА_1 претендує на частину земельної ділянки площею 0,0093 га та 0,0046 га відповідно, які перебувають у їхній власності та межують із земельною ділянкою ОСОБА_1 . Позивачі як суміжні землевласники не були присутні при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки, яка передана ОСОБА_1 у власність, межових знаків не погоджували.
Колочавська сільська рада в порушення вимог статей 158,159 ЗК України прийняла рішення № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" без будь- якого комісійного розгляду та їх повідомлення, який передбачений вказаними нормами, неправомірно погодила межу земельної ділянки ОСОБА_1 та незаконно передала йому земельну ділянку у власність, порушивши їх законні права.
З врахуванням наведеного позивачі просили скасувати рішення 2-гої сесії сьомого скликання Колочавської сільради від 24 грудня 2015 року № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" та рішення від 27 березня 2016 року № 20 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність", як такі, що прийняті з порушення норм земельного законодавства.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Колочавської сільської ради Міжгірського району, сектору з питань реєстрації Міжгірської РДА про визнання недійсним рішень сільської ради та державної реєстрації на земельну ділянку. Свої вимоги мотивував тим, що він проживає у житловому будинку в АДРЕСА_3 та використовує для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,1345 га, яка є його приватною власністю. Користувачами суміжних земельних ділянок є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які чинять перешкоди йому у користуванні земельною ділянкою: по всій довжині правої сторони від вул. Шевченка його земельної ділянки захопили її частину та використовують у власних цілях загальною площею 0,0139 га. Під час винесення меж його ділянки в натуру на місцевості, яку проводив ТОВ "Землемір", виявилася накладка земельних ділянок відповідачів на його вказану площу, добровільно змістити огорожу відповідачі не бажають. Тому ОСОБА_1 просив скасувати рішення Колочавської сільської ради № 31 та № 29 від 15 травня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і скасувати право власності на ці земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 2-гої сесії сьомого скликання Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 11 "Про погодження меж земельної ділянки". Визнано протиправним та скасовано рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 27 березня 2016 року № 20 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність", на підставі якого ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1345 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 2122482100:01:010:0068, та скасовано державну реєстрацію даної земельної ділянки. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, приймаючи оспорювані рішення, Колочавська сільська рада неправомірно погодила межі земельної ділянки ОСОБА_1 і неправомірно передала йому у власність земельну ділянку, внаслідок чого позивачів за первісним позовом протиправно позбавлено частини їх земельних ділянок, натомість позивачі за первісним позовом на законних підставах з дотриманням встановленого законом порядку набули право власності на земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюЗакарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи встановлено, що при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 спеціалістом ТзОВ "Землемір" було виявлено неспіввпадання координат між приватизованими ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ділянкою, яку мав намір приватизувати ОСОБА_1, а саме - виник розрив між ними. З метою усунення цих розбіжностей та виниклого розриву спеціалістами ТОВ "Землемір" було проведено технічне зміщення поворотних точок координат земельної ділянки ОСОБА_1 в сторону земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Внаслідок даного технічного зміщення координат межова лінія стала проходити не по огорожі, що складається з бетонних стовпів та металевої сітки, яка розділяла земельні ділянки сторін по їх фактичному використанню і яка більше десяти років була встановлена ОСОБА_1 зі своїм батьком, а стала проходити по куту житлового будинку ОСОБА_4 та нерухомому приміщенні ОСОБА_3, тобто на їх приватизованих земельних ділянках. Площа земельної ділянки, яку мав намір приватизувати і приватизував ОСОБА_1, внаслідок цього технічного зміщення координат збільшилася за рахунок приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 на 0,0095 га й за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 на 0,0046 га. При проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 і проведенні робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суміжні користувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були присутні та не були повідомлені про таке, межові знаки не погоджували, що підтверджується відсутністю їхніх підписів у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 09 вересня 2015 року, акті встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 09 вересня 2015 року. Суд першої інстанції з врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону дійшов вірного висновку, що сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, без з`ясування причин подання заяви ОСОБА_1 до сільської ради про погодження меж, без будь-якого комісійного розгляду, без належного повідомлення спірних сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3 неправомірно погодила межу земельної ділянки ОСОБА_1 та в послідуючому неправомірно передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1345 га, позбавивши власників земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частини належних їм земельних ділянок відповідно 0,0093 га та 0,0046 га.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, задовольнити його зустрічний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в іншій цивільній справі між цими ж сторонами досліджувалася його технічна документація щодо виготовлення державного акта і порушень в ній судом не виявлено. Між тим, рішенням Міжгірського районного суду від 16 січня 2018 року встановлено, що порушення мають місце в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при розподілі суцільної земельної ділянки на три частини.
(2) Позиція ОСОБА_2 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника вказує, що в іншій цивільній справі представник Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області мав надати суду висновок про те, чи має місце порушення земельного кадастру при складенні технічної документації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказане питання вирішено без дослідження інших доказів у сукупності. При подання заяви до сільської ради ОСОБА_1 не повідомив розпорядника землі про існування розриву між його земельною ділянкою та ділянками позивачів за первісним позовом.
(3) Позиція ОСОБА_3 .
Доводи відзиву ОСОБА_3 на касаційну скаргу аналогічні доводам ОСОБА_2, викладеним у відзиві.
(4) Позиція Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області
Доводи відзиву Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області аналогічні доводам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викладеним у відзивах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.