Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 280/469/18
провадження № 61-18625св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2019 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 червня 2017 року в залі Коростишівського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 поширив стосовно нього недостовірну інформацію про те, що "позивач особисто приїжджав отримувати зерно та пшеницю близько 3-4 центнерів, приблизно у 2003-2004 році працював на заводі помічником бригадира зять позивача ОСОБА_3, з ним приїхав позивач й сказав, що потрібна рама від трактора йому її видали, особисто бачив ту раму і що її передавали в руки зятя ОСОБА_1 ".
Вказана інформація не стосувалася предмета судового розгляду у справі № 280/61/17, є втручанням у його особисте життя і доводилась суду та присутнім з метою формування негативної думки про нього та можливої винагороди від іншої сторони. Така недостовірна інформація можливо вплинула на ухвалення судом негативного для нього рішення.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати дії ОСОБА_2 щодо поширення конфіденційної інформації про нього та його сімейні стосунки, до того ж недостовірної, вказаної у звукозаписі судового засідання від 21 червня 2017 року з 14:22:02 по 14:33:23 та абз. 1 стор. 3 рішення Коростишівського районного суду Житомирської області у справі № 280/61/17 без його згоди неправомірними; визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, вказану у звукозаписі судового засідання від 21 червня 2017 року з 14:22:02 по 14:33:23 та абз. 1 стор. 3 рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року у справі № 280/61/17 про те, що "зять позивача ОСОБА_3, став зятем лише у 2007 році, з ним приїхав позивач й сказав, що потрібна рама для трактора йому її видали, особисто бачив ту раму і що її передавали в руки зятя ОСОБА_1 ", в тій частині що приблизно у 2003-2004 році ОСОБА_3 був зятем позивача, що позивач приїздив з зятем, говорив що "потрібна рама для трактора йому її видали"; зобов`язати ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі спростувати у той самий спосіб, у який вона була поширена недостовірну та таку, що принижує його честь, гідність, та ділову репутацію, указану інформацію; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 1 000 грн витрат з підготовки та подачі позовної заяви до суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог.
Вказував на те, що поширена ОСОБА_2 недостовірна інформація не стосувалася предмета спору у справі № 280/61/17, не є оціночним судженням, а є твердженням про конкретні факти, які звинувачують його у незаконній діяльності та протиправній поведінці, зокрема у використанні "посадових обов`язків для незаконного отримання матеріальних ресурсів". Також суди не врахували, що відповідач поширив конфіденційну інформацію про нього та його сімейні стосунки, до того ж недостовірну, оскільки ОСОБА_3 не був його зятем у вказаний відповідачем період.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 червня 2017 року під час судового засідання у справі № 280/61/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди, ОСОБА_2 як свідок повідомив про те, що "позивач особисто приїжджав отримувати зерно та пшеницю близько 3-4 центнерів, приблизно у 2003-2004 році працював на заводі помічником бригадира зять позивача ОСОБА_3, з ним приїхав позивач й сказав, що потрібна рама від трактора йому її віддали, особисто бачив ту раму і що її передавали в руки зятя ОСОБА_1 " (звукозапис судового засідання від 21 червня 2017 року з 14:22:02 по 14:33:23)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.