Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 537/4755/16-ц
провадження № 61-20760св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року у складі судді Сьоря С. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з виконавчим листом від 01 лютого 2001 року№ 2-287 Крюківського районного суду м. Кременчука з відповідача на її користь повинні стягуватись аліменти на утримання їхньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку.
Відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 83 124,33 грн.
Вказувала на те, що у зв`язку з невиплатою відповідачем аліментів, її матеріальне становище значно погіршилось, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім`ї.
Крім того, вона несе витрати на навчання дочки у Коледжі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, тоді як відповідач у добровільному порядку відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину за навчання, чим порушує права неповнолітньої дитини. За 2015-2016 роки додаткові витрати на дитину склали 5 300 грн, а за 2016-2017 роки - 6 105,00 грн.
Вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй половину здійснених нею витрат та в подальшому фінансувати додаткові витрати на дитину до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за аліментами на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 83 124,33 грн, неустойку за несплату аліментів за період з 01 серпня 2014 року по 01 листопада 2016 року в сумі 684 113,21 грн, понесені нею додаткові витрати на утримання дочки за період з 01 серпня 2014 року по 01 листопада 2016 року у розмірі 5 850,00 грн та періодично стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дочки у розмірі 3 500,00 грн, до закінчення навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року у розмірі 6 502,11 грн та 4 176,25 грн понесених додаткових витрат, а всього - 93 802,69 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв`язку з несвоєчасною та не у повному обсязі сплатою грошових коштів за рішенням суду у відповідача утворилась заборгованість за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 194 СК України.
Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів на підставі статті 196 СК України у розмірі 6 502,11 грн за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року, а також для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених додаткових витрат на дитину у сумі 4 176,25 грн відповідно до положень частини першої статті 185 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з нього на користь позивача заборгованості за аліментами у розмірі 83 124,33 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з нього на користь позивачки заборгованості за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, не врахували, що заборгованість зі сплати аліментів може бути стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом.
Між ним та позивачем немає спору щодо розміру заборгованості за аліментами, розмір заборгованості визначено за виконавчим листом і ним не оспорювався. При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", а не на підставі рішення суду.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний 26 вересня 2005 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 січня 2001 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення суду Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист № 2-287 від 01 лютого 2001 року.
Згідно з довідкою-розрахунком № 14653, складеною 02 червня 2016 року державним виконавцем Крюківського ВДВС м. Кременчук Івашковською В. О., заборгованість ОСОБА_2 за аліментами за період з лютого 2006 року по 31 травня 2016 року становить 83 124,33 грн. Стягнення аліментів не проводилось з червня 2006 року по серпень 2006 року включно, з жовтня 2006 року по березень 2014 року включно та з серпня 2014 року по травень 2016 року включно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.