Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 286/3818/19-ц
провадження № 61-2513св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 06 грудня 2019 року у складі судді
Гришковець А. Л. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 08 січня 2020 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С.,
Павицької Т. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення особи померлою, заінтересована особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Заява мотивована тим, що він є рідним дядьком ОСОБА_2, факт родинних відносин з яким встановлено рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року.
Зазначав, що з 1999 року ОСОБА_3 (сестра заявника) та її сини
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали співвласниками квартири
АДРЕСА_1 у результаті спільної приватизації. Проте у подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли. Батько ОСОБА_4 -
ОСОБА_5 успадкував частку свого сина у спадковому майні, а тому, як він вважав, спір про право відсутній.
Зазначав, що у подальшому ОСОБА_5 відчужив частину квартири ОСОБА_6 за договором дарування від 01 жовтня 2019 року.
Разом із тим зазначав, що ОСОБА_2 із 2006 року у спірному житлі
у м. Києві не проживав та з 30 грудня 2013 було відкрито кримінальне провадження про розшук останнього.
Зазначав, що комплекс оперативно-розшукових дій проводився на час його звернення із цією заявою. ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Оскільки рішення про оголошення померлим ОСОБА_2 не було винесене, частка у спадщині після смерті ОСОБА_3 залишається відкритою.
Посилався на те, що визнання ОСОБА_2 померлим йому необхідно для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна згідно зі статті 308 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд оголосити ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщаниця Овруцького району, померлим з 30 грудня 2013 року з метою прийняття спадщини після смерті його племінника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 06 грудня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки існує спір про право, тому справа підлягає розгляду за правилами позовного провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 06 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності спору про спадкове право, що виключає можливість розгляду справи у порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про оголошення особи померлою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу за заявою
ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, заінтересована особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо існування спору про право.
Вважав неправильним посилання суду апеляційної інстанції на те, що він
та ОСОБА_7 зверталися із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті їх сестри ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки спадкова справа після її смерті не заводилася, що вбачається
з листа Чотирнадцятої нотаріальної контори від 03 серпня 2015 року
за вихідним номером 3108/01-16.
Також він не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те,
що він та ОСОБА_7, будучи спадкоємцями однієї черги після смерті своїх племінників матимуть однакові спадкові права після визнання
ОСОБА_2 померлим.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.