Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 552/3561/19
провадження № 61-4222св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Коломієць Світлана Василівна,
відповідачі: акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Шимка Ольга Миколаївна, виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради в особі Служби у справах дітей,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Київського районного суду м. Полтави, у складі судді
Васильєвої Л. М., від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., від 03 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_3 діючи в інтересах неповнолітнього
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк), про визнання правочинів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 травня 2006 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 6406С4/15, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 20 000 доларів США з кінцевою датою повернення кредиту 29 травня 2021 року, для купівлі житлового будинку АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору,
31 травня 2006 року між позичальником та банком укладено іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку Банку житловий будинок АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.
17 лютого 2012 року банком подано до Першої полтавської нотаріальної контори вимогу № 064-10/675 про обов`язок спадкодавця сплатити борг позичальника, що утворився станом на 12 січня 2012 року в розмірі 12 913, 34 доларів США та 74, 96 грн.
Спадкоємцем ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який отримав у спадщину по 1/2 частині житлового будинку та земельної ділянки, що є предметом іпотеки.
18 червня 2014 року між АТ "Укрексімбанк" та малолітнім ОСОБА_1, від імені якого діяла його матір - ОСОБА_5, укладено договір № 1 про виконання зобов`язань по кредитному договору № 6406С4/15
від 31 травня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язався сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 774, 96 доларів США, заборгованості по процентам 3 238, 99 доларів США, пені 12 982,94 грн. Сторони погодили строк виконання договору до 29 травня
2021 року та сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,5% річних. До вказаного договору складений графік погашення заборгованості та процентів за користування кредитними коштами, в який додатковими угодами від 26 серпня 2015 року та від 10 серпня 2016 року було внесено зміни.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між банком та малолітнім ОСОБА_1, інтереси якого представляла його матір - ОСОБА_5, укладено іпотечний договір № 6414Z20/15 від 18 червня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О. М.
Позивач вважав, що договір № 1 про виконання зобов`язань по кредитному договору № 6406С4/15 від 31 травня 2006 року є недійсним, оскільки за умовами цього договору на неповнолітнього спадкоємця покладено обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором у більшому розмірі, ніж вона була на день відкриття спадщини та визначений розмір заборгованості перевищує вартість успадкованого ним майна.
Зазначав, що недійсність основного зобов`язання є підставою для визнання недійсним правочину щодо його забезпечення.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними договір № 1 про виконання зобов`язань по кредитному договору № 6406С4/15
від 31 травня 2006 року та іпотечний договір № 6414Z20/15, які укладені
18 червня 2014 року між ОСОБА_1, в особі його законного представника - ОСОБА_5, та АТ "Укрексімбанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2019 року, з урахування ухвали цього ж суду від 15 квітня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, задоволено.
Визнано договір №1 про виконання зобов`язань по кредитному договору № 6406С4/15 від 31 травня 2006 року від 18 червня 2014 року, що укладений між ОСОБА_5, в інтересах малолітнього ОСОБА_1, та
АТ "Укрексімбанк" недійсним з дня укладення договору.
Визнано іпотечний договір № 6414Z20/15 від 18 червня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Шимкою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1969 що укладений між ОСОБА_5, в інтересах малолітнього ОСОБА_1, та АТ "Укрексімбанк" недійсним з дня укладення договору.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір суперечить правам та інтересам малолітнього спадкоємця, в частині збільшення його майнових обов`язків та невідповідності покладених на нього обов`язків вимогам статті 1282 ЦК України, та є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, порушує охоронювані законом інтереси дитини.
Судом також було враховано, що в умови договору були включені положення про сплату малолітнім спадкоємцем процентів за користування кредитними коштами, в той час як він кредиту не отримував.
Договір іпотеки суд вважав недійсним, як похідний від договору № 1 про виконання зобов`язань по кредитному договору № 6406С4/15 від 31 травня 2006 року та укладений в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за ним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову 03 лютого 2020 року, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги банку колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків районного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,
АТ "Укрексімбанк" просить скасувати рішення Київського районного суду
м. Полтави від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, ухвалити нове судове рішення, непередаючи справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Полтави.
У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які формально підійшли до вирішення справи та, обмежившись викладенням правової позиції Верховного Суду, не звернули увагу на подані докази та не здійснили їх належний аналіз.
Вказує, що норми ЦК України визначають можливість досягнення домовленості між кредитором спадкодавця та спадкоємцем щодо погашення боргу позичальника-спадкодавця, в тому числі шляхом укладення відповідного договору. Наголошує на тому, що укладаючи оспорювані кредитний та іпотечний договори їх сторони діяли в межах чинного законодавства. Сторони дійшли згоди щодо задоволення вимог кредитора спадкоємцем шляхом укладення спірного правочину про порядок виконання зобов`язань спадкодавця з нарахуванням 12,5% річних, що не є збільшенням обсягу заборгованості спадкодавця, а є платою спадкоємця за надання можливості погашати борг спадкодавця шляхом його розстрочення.
Вважає, що нарахування процентів та штрафних санкцій після закінчення строку, необхідного для прийняття спадщини, відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним в рішенні від 28 листопада 2007 року у справі № 6-11362св07.
Питання обсягу заборгованості, яка має стягуватися зі спадкоємця, не стосується предмету доказування за позовом про визнання договору недійсним.
Звертає увагу, що рішенням Київського районного суду м. Полтави
від 20 листопада 2013 року у справі № 1609/8504/12, яке не передавалося банком на примусове виконання, було звернуто стягнення на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1, та виселено спадкоємця і його матір, що не узгоджується з висновками судів про невідповідність оспорюваних правочинів моральним засадам суспільства.
Також вказує, що відповідність оспорюваних договорів вимогам законодавства була перевірена органом опіки та піклування, яким надано відповідну згоду на укладення цих договорів.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначав пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в травні 2020 року відзиві на касаційну скаргу, адвокат
Коломієць С. В., яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів залишити без змін.
Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року по справі № 759/12484/15-ц та від 18 вересня
2019 року у справі № 640/6274/16-ц.
Наголошує на тому, що з урахуванням обставин справи неповнолітній спадкоємець ОСОБА_1 зобов`язаний задовольнити вимоги АТ "Укрексімбанк" в сумі нарахованій виключно на день смерті позичальника і тільки в межах вартості майна, отриманого у спадщину. Натомість в оспорюваному договорі передбачено погашення суми, що перевищує заборгованість на день відкриття спадщини, застосовано процентну ставку до цієї суми та передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань і не враховано, що вартість успадкованого майна значно менша за вимоги кредитора.
Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 31 травня 2006 року між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 6406С4/15, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США з кінцевою датою погашення кредиту 29 травня 2021 року, для купівлі житлового будинку АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 31 травня
2006 року між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_4 передав в іпотеку житловий будинок
АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Із вимоги-претензії до спадкоємців ОСОБА_4 від 17 лютого 2012 року направленої Банком до Першої полтавської державної нотаріальної контори, судами встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 6406С4/15 становила 12 913, 34 доларів США ( з яких 12 774,96 доларів США заборгованість по кредиту та 138,38 доларів США проценти за користування кредитом), а також пеня в сумі 74, 96 грн.
Державний нотаріус Першої полтавської державної нотаріальної контори
19 березня 2014 року видав свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .