Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 526/1468/18
провадження № 61-5133св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
"ім. Довженка",
відповідач - Лютенська сільська рада Гадяцького району Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області, у складі судді Киричка С. А., від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Панченка О. О., Пікуль В. П., від 18 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
"ім. Довженка" (далі - ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", Товариство) звернулось до суду з позовом до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_1 .
Позовна заява з урахуванням поданих уточнень мотивована тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка за життя залишила заповіт, яким усе своє майно, у тому числі земельну ділянку площею 2, 930 га з кадастровим номером 5320484400:00:007:0231, яка знаходиться на території Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, заповіла сільгосппідприємству виробничому підрозділу (далі - ВП) "ім. Шевченка" ТОВ АФ "ім. Довженка", який є структурним підрозділом ТОВ АФ "ім. Довженка" та створений на базі ліквідованого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) ім. Шевченка.
В ході інвентаризації у ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" були виявлені документи, відповідно до яких ліквідованому на теперішній час СТОВ ім. Шевченка громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, що знаходився на повному забезпеченні підприємства, заповідали все своє майно, у тому числі був виявлений заповіт ОСОБА_2 .
Після виявлення таких документів представник ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" звернувся до Гадяцької державної нотаріальної контори Полтавської області, однак отримав роз`яснення про пропуск строку, передбаченого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для прийняття спадщини.
Посилаючись на, те що ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та пропустило строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки уповноважені особи товариства не були обізнані про наявність заповіту, а нотаріусом після відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_1 не вчинялося передбачених законодавством дій, необхідних для розшуку чи виклику спадкоємців за заповітом, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 тривалістю в три місяці з часу набрання рішенням у цій справі законної сили
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня
2019 року позов задоволено, визначено ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" додатковий строк для прийняття спадщини, після померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, тривалістю три місяці, початок перебігу якого обраховується з дня набрання рішенням суду законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", як правонаступник СТОВ ім. Шевченка, є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Факт необізнаності позивача про наявність заповіту та відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 суд вважав доведеним, а наведені
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" причини пропуску строку для прийняття спадщини - поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними обставинами. При цьому, суд вказав на врахування висновків щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом у постанові
від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 18 лютого 2020 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи учасників справи і дав їм належну правову оцінку, ухваливши рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 березня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 526/1468/18 в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 526/1468/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник звертає увагу касаційного суду на те, що заповіт від імені ОСОБА_2 складено на сільгосппідприємство ВП "ім. Шевченка" ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", яке не було юридичною особою на час складення та посвідчення такого заповіту. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відокремлені підрозділи ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відсутні. СТОВ ім. Шевченка припинено 08 жовтня 2009 року та
ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" є правонаступником останнього саме
з 08 жовтня 2009 року, а не із 2018 року, як про це зазначали суди в оскаржених судових рішеннях.
Наголошує на тому, що ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" не є та не може бути спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_2 09 грудня 2016 року на користь сільгосппідприємства ВП "ім. Шевченка" ТОВ АФ "ім. Довженка".
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
В поданому у травні 2020 році до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Наголошує на тому, що ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Вважає, що зазначення у заповіті найменування спадкоємця як сільгосппідприємство ВП "ім. Шевченка" ТОВ АФ "ім. Довженка" є наслідком необізнаності особи, яка посвідчувала заповіт у структурі товариства.
Звертає увагу касаційного суду, що відповідно до протоколу загальних зборів товариства № 14 від 25 грудня 2008 року СТОВ ім. Шевченка було приєднано до ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та створено ВП Агрофірма "ім. Довженка" без присвоєння йому ідентифікаційного коду.
Відповідачем відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк
не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що законом належатиме їй на день смерті, заповіла сільгосппідприємству ВП "ім. Шевченка" ТОВ АФ "ім. Довженка".
Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчено 09 грудня 2016 року секретарем Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області та зареєстровано в реєстрі за № 120.
Згідно протоколу № 14 від 25 грудня 2008 року загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" СТОВ ім. Шевченка с. Лютенька Гадяцького району приєднано до ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", а відповідно до статуту ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ ім. Шевченка.
Юрисконсульт ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" ОСОБА_3 в доповідній записці на ім`я генерального директора товариства повідомив, що після проведеної 20 червня 2018 року інвентаризації наявних у ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" документів, які зберігаються в архіві підприємства та підлягають знищенню у зв`язку із закінченням термінів їх зберігання було виявлено папки з документами СТОВ ім. Шевченка. Громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, який знаходився на повному забезпеченні СТОВ ім. Шевченка заповідали все своє майно товариству. Серед зазначених громадян - ОСОБА_2
ОСОБА_2 на час відкриття спадщини належала земельна ділянка площею 2, 930 га, розташована на території Лютенської сільської ради.
Після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Антоновою Т. В. заведено спадкову справу за № 60660206.
Допитані судом першої інстанції в якості свідків голова Лютенської сільської ради ОСОБА_4 та секретар Лютенської сільської ради ОСОБА_5, пояснили суду, що будинок ветеранів знаходився на повному забезпеченні СТОВ ім. Шевченка. Особи, які проживали в даному будинку ветеранів, як правило, складали заповіт на все належне їм майно на користь СТОВ ім. Шевченка і зазначені заповіти знаходилися в розпорядженні адміністрації будинку ветеранів. В ході ліквідації будинку ветеранів документи централізовано не передавались керівництву агрофірми, тому про їх існування дійсно могло бути невідомо. Про наявність спадкоємиці ОСОБА_1 сільській раді не було відомо, оскільки та
не відвідувала ОСОБА_2, не здійснювала її догляд та поховання.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1);
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.