Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 201/7012/18
провадження № 61-8387св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради,
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 19 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позову вказала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В установлений законом строк прийняла спадщину, однак оформити її не може, оскільки спадкодавець за життя не виготовила правовстановлюючі документи на спадкове майно, зокрема домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до якого згідно із технічним паспортом від 25 листопада 2014 року входить житловий будинок № 26 з господарськими будівлями та спорудами: А-1 -житловий будинок, Б - гараж, В - вбиральня, Г - Навіс, Д - сарай (тимчасовий), Е - душ, З - сарай, № 1-3, І - споруди, замощення (спірне домоволодіння).
За таких обставин позивач просила суд визнати за нею право власності на зазначене домоволодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Федоріщева С. С. від 14 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 АДРЕСА_1, який належав померлій ОСОБА_3 ; зобов`язано реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на це домоволодіння.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входять права на спірне домоволодіння, а відсутність факту реєстрації права власності за життя спадкодавця на це домоволодіння не позбавляє позивача як спадкоємця спадкового права на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив належність спірного майна спадкодавцю, а тому дійшов передчасного висновку про набуття ОСОБА_1 такого права в порядку спадкування.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_4 є власником гаража, який знаходиться на території спірного домоволодіння, проте не залучений до участі у справі. При цьому визнанням за позивачем права власності на вказане домоволодіння може бути порушено право ОСОБА_4 на користування своїм гаражем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент побудови спірного домоволодіння чинне на той час законодавство не вимагало прийняття в експлуатацію цієї категорії нерухомого майна, а тому висновки суду про те, що за відсутності відомостей щодо прийняття вказаного нерухомого майна до експлуатації за позивачем не може бути визнане право на це майно в порядку спадкування є безпідставними. Належний ОСОБА_2 гараж не входить до складу спірного домоволодіння, а тому рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та обовʼязки останнього і суд апеляційної інстанції, встановивши зазначене, мав закрити апеляційне провадження у справі. Постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про порушення прав ОСОБА_2 є необґрунтованою.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із записами домової книги у 1927 році дідом та бабою позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6, був побудований житловий будинок в м. Дніпро, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідно до оціночного акту від 02 червня 1963 року та схематичного плану до нього домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та складається з: житлового будинку А-1, житлової прибудови А-1, сіней а-1, житлового будинку В-1, сіни в-1, сарай Б-1, сарай Т-1, вбиральня №1, вбиральня №2 (а.с. 10).
Право власності на вказаний будинок не зареєстровано.
Відповідно до відомостей технічного паспорту № 14-11/132 від 25 листопада 2014 року до складу будинковолодіння по АДРЕСА_1 входить побудований у 1927 році житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: А-1 - житловий будинок, Б - гараж, В - вбиральня, Г - навіс, Д - сарай (тимчасовий), Е - душ, З - сарай, № 1-3, І - споруди, замощення (а.с. 43-46).
05 грудня 2012 року ОСОБА_3 (мати позивача) склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13 квітня 2016 року № 102/6 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення самочинно збудованих жилих будинків у АДРЕСА_1 розміром 0,10 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Згідно із довідкою комітету Соборної районної у м. Дніпро ради № 161/06-17 від 12 червня 2017 року ОСОБА_3 до своєї смерті постійно проживала за адресою вказаного домоволодіння.
14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері, проте постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори від 20 червня 2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із відсутністю реєстрації права власності на спадкове майно, а саме домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська № 173 від 28 лютого 1973 року, батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво індивідуального гаража у дворі буд. АДРЕСА_1 ) розміром 3,5Х 6,0 м.
15 січня 2018 року право власності на зазначений гараж за зареєстровано за ОСОБА_7 .
На підставі договорів купівлі-продажу частин гаража від 14 лютого 2018 року та 16 лютого 2018 року, укладених між ОСОБА_9 як продавцем та власником вказаного гаража на підставі договорів дарування від 29 січня 2018 року та 30 січня 2018 року, та ОСОБА_4, останній є власником гаража № НОМЕР_1, який знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 82-87).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.