Постанова
Іменем України
28 жовтня2020 року
м. Київ
справа № 759/8821/15-ц
провадження № 61-10828св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_2 , садівниче товариство "Зв`язківець",
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Величко Т. О., від 28 листопада 2019 року, постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., від 18 червня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року.
Короткий зміст позову та його обґрунтування
У червні 2015 року прокурор Святошинського району міста Києва звернувся
до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_4,
ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, договору купівлі-продажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради
від 09 липня 2009 року № 852/1908 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримано державний акт серії ЯЖ № 912786 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, розташовану по
АДРЕСА_2 . У подальшому 06 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка відведена відповідачу з порушенням вимог частини дев`ятої статті 118 ЗК України, зокрема, щодо погодження проєкту відведення земельної ділянки із природоохоронними органами. Крім цього вказував, що земельна ділянка відведена відповідачу з порушенням частини першої статті 52 ЗК України, відповідно до якої на землях рекреаційного призначення заборонено діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан земель. Спірна земельна відноситься до земель, які використовуються для відпочинку, та інших відкритих земель, в тому числі зелених насаджень загального користування. Тобто, відповідно до статті 51 ЗК України, на час прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, але оспореним рішенням ця земельна ділянка була віднесена до земель житлової і громадської забудови. Однак, питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки компетентними органами не погоджувалось. Прокурор стверджував, що у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", проект відведення земельної ділянки ОСОБА_4 підлягав обов`язковій державній землевпорядній експертизі, яку проведено не було.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 852/1908
від 09 липня 2009 року "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_1 "; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 912786 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0277, площею 0,1 га, по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_4 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03771, на підставі рішення Київської міської ради
від 09 липня 2009 року № 872/1908; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0277, вартістю 358 040, 75 грн та зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0277, вартістю 358 040, 75 грн, що розташована по АДРЕСА_1 .
У подальшому, 12 вересня 2018 року прокурор подав позов до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення
про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку виданого на ім`я ОСОБА_4, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1,
у якому підстави вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є тотожними з вимогами первинного позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 листопада
2019 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0277, посвідчений 06 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черниш Ю. В.
за реєстровим номером 3631.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним й скасування рішення Київської міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Київської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки і подальше виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 є законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням вимог земельного законодавства. Задовольняючи вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що договір укладений з порушенням вимог частини першої статті 215 ЦК України, оскільки
ОСОБА_4 помер до укладення цього договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2, першого заступника прокурора міста Києва, садівничого товариства "Зв`язківець" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 листопада
2019 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 до Київської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, садівниче товариство "Зв`язківець",
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, договору купівлі-продажу відмовлено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 червня
2020 року стягнуто з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_2
у рахунок компенсації сплаченого судового збору 5 802, 04 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок районного суду про відсутність порушень з боку Київської міської ради положень статей 118, 123 ЗК України при вирішенні питання про надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки відповідає змісту зазначених правових норм. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюване рішення Київської міської ради вичерпало свою дію, і внаслідок його реалізації у фізичної особи ОСОБА_4 виникло право на земельну ділянку. Прокурор оспорив цивільне речове право особи, в даному випадку ОСОБА_4, що виникло внаслідок та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Прокурор після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції неодноразово уточнював позовні вимоги, змінював суб`єктний склад осіб, які приймають участь, зокрема за клопотанням прокурора Лисенка І. А було виключено з числа відповідачів, натомість клопотань про залучення правонаступників померлого ОСОБА_4 до участі у справі сторони не заявляли. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво і відповідно до вимог ЦПК України не вирішив питання про залучення правонаступника відповідача ОСОБА_4 . Також суд апеляційної інстанції вказав, що основною заявленою прокурором у цій справі вимогою є визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради, інші позовні вимоги є похідними, тому при необґрунтованості основної вимоги у задоволенні похідних вимог необхідно відмовити. Також суд апеляційної інстанції врахував, що власником спірної земельної ділянки з 2013 року є ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі перший заступник прокурора міста Києва просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 28 листопада 2019 року, постанову Київського апеляційного суду
від 18 червня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 задовольнити, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не застосував статті 19, 20, 51 ЗК України з урахуванням висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а, від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16-ц, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 362/3134/14-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 495/6080/17-ц та від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18. На думку прокурора, суди дійшли неправильних висновків про наявність повноважень Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради на погодження проекту землеустрою відведення ОСОБА_4 земельної ділянки. Прокурор вказує, що судами не застосовано статтю 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Наголошує на тому, що оспорюваним рішенням Київської міської ради фактично допущено незаконну зміну цільового призначення спірною земельної ділянки, оскільки уповноваженим органом не приймалось рішення про зміну цільового призначення, відповідна землевпорядна документація не розроблялась. Зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що уповноваженим органом не проводилась землевпорядна експертиза проєкту відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 . Прокурор посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо незалучення правонаступника ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18. Судами не враховано, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до звернення прокурора до суду з цим позовом у 2015 році. Суди не звернули увагу на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки було укладено майже через п`ять місяців після смерті ОСОБА_4 . На думку прокурора, вказаний правочин підлягає визнанню недійсним незалежно від результату вирішення інших позовних вимог.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить суд залишити касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 липня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення № 852/1908 "Про передачу громадину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1, погоджено із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською санепідемстанцією, Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням земельних ресурсів.
Правонаступником управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради.
Виконуючи доручення Київської міської ради від 13 червня 2008 року
№ 29/233-Л-7192, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало висновок, в якому не заперечувало проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для будівництва та обслуговування садибного житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права забудови до погодження та затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку. У висновку зазначено, що вказана земельна ділянка відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, належить до території садибної забудови.