Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 503/1918/15-ц
провадження № 61-10689св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Кодимське районне споживче товариство Одеської області,
відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (правонаступником якого визначено Головне управління Державної податкової служби у Одеській області), товарна біржа "Вінницька товарна універсальна біржа", ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Кодимського районного суду Одеської області, у складі судді Сердюка Б. С., від 07 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
від 10 квітня 2020 року.
Короткий зміст позову та його обґрунтування
У жовтні 2015 року Кодимське районне споживче товариство Одеської області звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, товарної біржі "Вінницька товарна універсальна біржа", ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину та відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2010 року на товарній біржі "Вінницька товарна біржа" Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області було здійснено продаж нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 на підставі біржового контракту від 17 травня 2010 року № 151. Позивач зазначав, що на підставі зазначеного біржового контракту фактично було продано належне йому майно в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної
особи - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства, чим було порушено його майнові права та завдано збитків, оскільки на момент укладення зазначеного контракту Кодимське районне споживче товариство було власником відчуженого майна на підставі свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року, виданого на підстави рішення Кодимської міської ради від 02 липня 2003 року № 230. У біржовому контракті зазначено, що Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства був власником відчуженого майна на підставі свідоцтва про право власності
від 09 січня 2004 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 31 березня 2010 року № 52. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2-а-1441/11/1514 рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 31 березня 2010 року № 52 "Про визнання та оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна у м. Кодима Одеської області Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 " визнано незаконним та скасовано, а також визнано протиправними дії посадових осіб комунального підприємства "Кодимське районне бюро технічної інвентаризації" щодо виконання пункту 2 рішення від 31 березня 2010 року № 52 в частині здійснення реєстраційних дій. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі № 815/1119/13-а визнано протиправними дії Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області щодо організації та продажу нерухомого майна - власності Кодимського районного споживчого товариства в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної особи, самостійного суб`єкта господарювання та платника податків - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства. Також позивач звертав увагу, що біржовий контракт не було нотаріально посвідчено всупереч положенням ЦК України, якими передбачено нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим цей правочин, на думку позивача, є нікчемним. Крім того вважав, що цей правочин порушує публічний порядок, оскільки спрямований на протиправне позбавлення майна.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом відшкодування вартості реалізованого майна у розмірі 620 680,00 грн, оскільки зазначене нерухоме майно відсутнє в натурі - повністю знищене відповідно до акту обстеження від 16 травня 2016 року, складеного комісією відділу будівництва та архітектури Кодимської районної державної адміністрації Одеської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 07 червня
2019 року у задоволенні позовних вимог Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до товарної біржі "Вінницька товарна універсальна біржа", ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке є правонаступником Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, задоволено. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь Кодимського районного споживчого товариства грошові кошти у розмірі 620 680 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що біржовий контракт
від 17 травня 2010 року № 151 (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомості) не було нотаріально посвідчено, отже він є нікчемним. Також судом зазначено, що на виконання зазначеного біржового контракту товарною біржою "Вінницька універсальна товарна біржа" за дорученням Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області було здійснено продаж нерухомого майна, інвентаризаційна оцінка якого складає 620 680,00 грн, яке належало позивачу. При цьому судом встановлено, що у зв`язку зі знищенням нерухомості позивачу було завдано майнову шкоду безпосередньо органом державної влади - Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області під час здійснення її повноважень. Товарну біржу "Вінницька товарна універсальна біржа" та ОСОБА_1 районний суд вважав неналежними відповідачами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачу було завдано майнову шкоду безпосередньо органом державної влади - Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області, правонаступником якої є Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, під час здійснення своїх повноважень у зв`язку із укладенням біржового контракту № 151 від 17 травня 2010 року, який є нікчемним, розмір завданих збитків складає 620 680,00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що захист порушених прав Кодимського районного споживчого товариства шляхом подачі віндикаційного позову є неможливим у зв`язку зі знищенням нерухомого майна, переданого на виконання нікчемного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби
в Одеській області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не були враховані висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року у справі
№ 6-50461св13, відповідно до яких захист прав позивача можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Також Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зазначило, що вказаним вище рішенням суду касаційної інстанції встановлено, що на момент укладення та виконання біржового контракту хлібокомбінат був власником спірного нерухомого майна та мав право розпоряджатися ним. Недійсність спірного правочину не встановлена законом. Заявник наголошує на тому, що суди не звернули увагу на те, що відповідач не погоджувався із визнанням біржового контракту нікчемним та не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 383/346/16-ц, згідно з яким у випадку невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності правочину. Стверджує, що суди не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року
у справі № 333/2051/16-ц (провадження № 61-9354св18) та від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц (провадження № 61-14687св19), стосовно застосування наслідків спливу строків позовної давності у частині вирішення вимог про відшкодування шкоди, завданої в результаті укладення нікчемного правочину. Заявник зазначає, що вартість об`єкту на момент його продажу (проти якого позивач не заперечував) на товарній біржі становила 243 657 грн, а реалізація майна відбулась за ціною у розмірі 201 698 грн, отже суди неправильно визначили розмір завданої позивачу шкоди у сумі 620 680 грн.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Кодимське районне споживче товариство Одеської області просить суд залишити касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Позивач також просить закрити касаційне провадження, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 396 ЦПК України, а також на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, що, на його думку, дає підстави вважати касаційну скаргу необґрунтованою.
Підстав для закриття касаційного провадження згідно пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України колегією суддів не встановлено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
До Верховного Суду надійшли заяви Кодимського районного споживчого товариства про закриття касаційного провадження на підставі
пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України з посиланням на те, що Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області на момент подання касаційної скарги було припинено, отже касаційну скаргу підписано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду цієї справи судом касаційної інстанції відсутній запис про припинення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, отже підстави для закриття провадження, передбачені пунктом 2 частини першої
статті 396 ЦПК України, відсутні.
Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року замінено боржника Головне управління ДФС в Одеській області у виконавчому провадженні з виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 серпня 2019 року у справі про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення матеріальної шкоди на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 травня 2010 року на товарній біржі "Вінницька товарна універсальна біржа" Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області було здійснено продаж нерухомого майна - нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 відповідно до біржового контракту (договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомості)
№ 151. Згідно пункту 1 біржового контракту № 151 інвентаризаційна оцінка відчужуваної нерухомості складала 620 680 грн, що також підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26087263, виданим Кодимським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області
12 травня 2010 року.
Кодимське районне споживче товариство було власником відчуженого за біржовим контрактом майна на підставі свідоцтва про право власності
від 09 січня 2004 року, виданого на підставі рішення Кодимської міської ради Одеської області від 02 липня 2003 року № 230.
На підставі зазначеного біржового контракту було продано майно в рахунок погашення податкового боргу юридичної особи - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства.
У пункті 2 біржового контракту від 17 травня 2010 року № 151 зазначено, що нерухомість, що продається, належить Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 квітня 2010 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області
від 31 березня 2010 року № 52. Будівлі та споруди зареєстровано Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 16 квітня 2010 року.
Біржовий контракт від 17 травня 2010 року зареєстровано на товарній біржі "Вінницька товарна універсальна біржа" та не було нотаріально посвідчено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2-а-1441/11/1514 рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 31 березня 2010 року № 52 "Про визнання та оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна в м. Кодима Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 " визнано незаконним та скасовано, а також визнано протиправними дії посадових осіб комунального підприємства "Кодимське районне бюро технічної інвентаризації" щодо виконання пункту 2 рішення № 52 від 31 березня 2010 року в частині здійснення реєстраційних дій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі № 815/1119/13-а визнано протиправними дії Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області щодо організації та продажу нерухомого майна - власності Кодимського районного споживчого товариства в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної особи, самостійного суб`єкта господарювання та платника податків - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року у справі №6-50461св13 у задоволенні позову Кодимського районного споживчого товариства до Балтської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, товарної біржі "Вінницька товарна біржа", ОСОБА_1 про визнання біржового контракту-договору купівлі-продажу нерухомості недійсним відмовлено, зазначено, що права позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.