Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
місто Київ
справа № 644/4989/16
провадження № 61-923св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року у складі судді Саркісян О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права власності на квартиру у порядку розподілу спільного майна подружжя та у порядку спадкування за законом.
У позовній заяві посилалися на те, що 18 березня 2003 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" (далі - ВАТ "ХТЗ", підприємство) укладений договір найму жилого приміщення № 231, відповідно до якого підприємство передало йому у користування квартиру АДРЕСА_1, із зобов`язанням сплати наймачем грошових коштів у сумі 20 315, 00 грн. Після сплати грошових коштів в повному обсязі підприємство не уклало з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири відповідно до підпункту 2.1.2 цього договору, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_1 з 14 вересня 1974 року перебувала у шлюбі з померлим, а ОСОБА_2 є їхньою дочкою. Вони втрьох проживали разом у спірній квартирі на момент смерті ОСОБА_3 і є його спадкоємцями. Позивачі вважають, що договір між ОСОБА_3 та ВАТ "ХТЗ" за своєю правовою природою є договором оренди житла з викупом і, виконавши всі умови цього договору зі свого боку, ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру. Оскільки кошти за цим договором були спільними коштами подружжя, то ОСОБА_1 має право на Ѕ частину цього житла як на спільне сумісне майна подружжя. Належну ОСОБА_3 Ѕ частину цієї квартири позивачі вдвох успадкували після його смерті, так як постійно проживали з померлим на час смерті, проте не можуть оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у позові, керувався тим, що позивачі не довели, що померлому ОСОБА_3 на момент смерті належало право власності на квартиру або частину квартири АДРЕСА_1, тому, відповідно, спірна квартира, як така що належить державі Україна, не може бути успадкована позивачами. На момент смерті ОСОБА_3 15-річний строк користування квартирою, який був встановлений договором, не сплив. Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 відпрацював на заводі з моменту укладення договору найму житлового приміщення не 8 років, а до серпня 2006 року, тобто дещо більше трьох років. Відповідно до пункту 4.5 договору у разі смерті наймача, який прийняв квартиру в користування, договір переукладається за згодою сторін з будь-якою особою з числа членів сім`ї, які сумісно проживають або проживали. Проте жодна з позивачів після смерті ОСОБА_3 не звернулася з приводу переукладення договору і їм не було у цьому відмовлено, що підтверджувало б факт виникнення спору про право.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Заявники посилаються на те, що під час ухвалення оскаржуваних рішень суди повинні були керуватись, у першу чергу, нормами ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2005 року, а не Законом України "Про запобігання спливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", як зазначено у рішенні суду. Суди не застосували положення частини сьомої статті 810-1 ЦК України, відповідно до якого договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно від підприємства-орендодавця до особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 березня 2003 року між ОСОБА_3 та ВАТ "ХТЗ" укладений договір найму житлової площі № 213, згідно з умовами якого підприємство зобов`язується після закінчення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку на АДРЕСА_2 передати наймачу в користування трикімнатну квартиру № 8 строком на 15 років з моменту укладення договору, а після закінчення цього строку, а також виконання наймачем обов`язків, взятих на себе за цим договором, передати квартиру у приватну власність шляхом оформлення договору купівлі-продажу.
Наймач, у свою чергу, зобов`язався з моменту укладення договору відпрацювати на заводі 8 років, а також виплатити вартість квартири у сумі 20 315, 00 грн, у тому числі в місячний термін з моменту укладення договору - 1 015, 00 грн, а залишок у сумі 19 300, 00 грн сплатити рівними частинами, протягом строку користування квартирою. Наймач має право на дострокове погашення вартості квартири.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 14 вересня 1974 року.
У спірній квартирі разом з ОСОБА_3 проживали та зареєстровані як члени його сім`ї дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент смерті ОСОБА_3 15-річний строк користування квартирою, який був встановлений договором, не сплив.
Відповідно до довідки ПАТ "ХТЗ" ОСОБА_3 відпрацював на заводі з моменту укладення договору найму житлового приміщення не 8 років, а до серпня 2006 року, тобто трохи більше трьох років.
Відповідно до пункту 4.5 договору у разі смерті наймача, який прийняв квартиру у користування, договір переукладається за згодою сторін з членом його сім`ї, який сумісно з ним з проживав.
Позивачі після смерті ОСОБА_3 не зверталися з питанням щодо переукладення договору і їм не було в цьому відмовлено, що підтверджувало б факт виникнення спору про право.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що спірна квартира є у державній власності.
Згідно із відповіддю Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" від 13 квітня 2016 року № 60/Д-0540 будинок на АДРЕСА_2 переданий у комунальну власність і тому ОСОБА_1 з приводу передачі квартири у приватну власність необхідно було звертатися до нового власника.
Однак докази того, що позивачі зверталися до власника квартири - територіальної громади в особі Харківської міської ради для вирішення питання про передачу квартири у власність не надані.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частина четверта статті 1268 ЦК України).