ПОСТАНОВА
Іменем України
03 листопада 2020 року
Київ
справа №760/19421/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 16 лютого 2017 року (суддя Кицюк В.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (колегія суддів: Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі № 760/19421/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягали у відмові ОСОБА_1 призначити і виплатити одноразову грошову допомогу відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975; зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у відповідності до вимог законодавства та прийняти відповідне рішення про призначення та виплату такої допомоги, здійснивши відповідно її призначення та виплату.
Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 вказану допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що документи позивача повернуті на доопрацювання, оскільки ним не подана довідка первинного огляду встановлення інвалідності, що унеможливлює встановлення наявності права на отримання вказаної допомоги та встановлення її розміру. Вказує, що позивачем також не надано довідки чи інший документ про обставини поранення. Позивачем не надано жодних доказів, що позивач проходив службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого, утвореного відповідно до Законів України військового формування чи правоохоронних органів. Суди попередніх інстанцій підмінили функції та повноваження суб`єкта владних повноважень та зобов`язала призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, незважаючи на те, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в її виплаті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в складі Збройних Силах СРСР, приймав участь в бойових діях.
17.11.2015 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою до акту огляду МСЕК про - за наслідками повторного огляду - встановлення ІІ групи інвалідності.
26.01.2016 позивач звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
04.02.2016 Київський міський військовий комісаріат направив позивачу листа №ВСЗ/193, в якому було зазначено про надання позивачем неповного пакету документів, а саме відсутність довідки МСЕК первинного огляду, із зазначенням, що в разі ненадання такої, документи позивача будуть повернуті "без реалізації".
09.02.2016 позивач направив до Київського міського військового комісаріату листа з вимогою про направлення раніше наданого ним пакету документів для розгляду, виходячи з відсутності в положеннях чинного законодавства, зокрема Постанови №975, обов`язку надання довідки МСЕК про проходження первинного огляду та наполягав на тому, що саме наданим висновком МСЕК від 17.11.2015 йому було встановлено ІІ групу інвалідності довічно із зазначенням, що дана інвалідність отримана внаслідок поранення, контузії, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
В подальшому, 16.02.2016 документи позивача були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення. 31.03.2016 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача до Київського міського військового комісаріату на доопрацювання, посилаючись як на підставу повернення - відсутність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності, що не дає можливості визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до чинного Порядку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмовляючи у призначенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу, Міністерство оборони України діяло всупереч вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.