ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа №760/16858/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (колегія суддів: Федотов І.В., Горяйнов Н.М., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому позивач просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, з 31.07.2012 наслідок захворювання пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, оформлене протоколом комісії від 15.08.2016 № 65.
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як інваліду 2-ї групи одноразову грошову допомогу, у розмірі 24 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, а саме 31.07.2012, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 № 815.
- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання постанови протягом 15 діб з дня набрання постановою законної сили.
Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 24-місячного грошового забезпечення на день встановлення їй інвалідності;
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням нею військової служби, у розмірі 24-місячного грошового забезпечення на день встановлення їй інвалідності згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, з 31.07.2012 наслідок захворювання пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, оформлене протоколом комісії від 12 серпня 2016 № 65.
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи одноразову грошову допомогу, у розмірі 24 місячного грошового забезпечення за останньою посадою на час звільнення з військової служби, відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні допомоги, оскільки позивач звільнена з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 33597-ІV " Про внесення змін до Закону України " Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. Вказує, що позивачем не надано документа про обставини поранення. Також посилається на втручання суду апеляційної інстанції в дискреційні повноваження відповідача та порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, оскільки справа підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України і звільнена в запас наказом командира військової частини А3533 від 03.04.2002 №66 за віком та виключена зі списків особового складу військової частини з 03.04.2002.
Відповідно до наданої позивачем довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ №078394 від 15.03.2002 року за результатами первинного огляду їй було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
24 квітня 2002 року позивачу було виплачене страхове відшкодування з обов`язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України в сумі 3200 грн. у зв`язку із втратою працездатності по страховому випадку 08.02.2002 року.
В подальшому, 31 липня 2012 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності з 31.07.2012 довічно, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
27 травня 2016 року позивачем через Житомирський обласний військовий комісаріат було подано заяву до Міністерства оборони України про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016, затвердженим Міністром оборони України, в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги було відмовлено з посиланням на те, що на день встановлення інвалідності в 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їй вищої другої групи з 31.07.2012.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням військового обов`язку, вже діяла ст.16 Закону № 2011-XII, що передбачала право таким особам як позивач, отримати одноразову грошову допомогу.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що ефективним захистом порушеного права позивача є зобов`язання призначити та виплатити одноразову допомогу, а не повторно розглянути питання про її призначення.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Редакція статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на момент встановлення Позивачу ІІІ групи інвалідності, передбачала державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом "б" пункту 6 Умов встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.