ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/537/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення Господарського суду Миколаївської області
у складі судді Ткаченко О.В.
від 18.10.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
від 22.01.2020
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс"
про стягнення заборгованості в сумі 1 954 880,98 грн
за участю представників:
від позивача - Травянко Л.В.,
від відповідача - Бігдан О.В., Копійка О.О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2019 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" про стягнення заборгованості в сумі 1954880,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж лютого - червня 2016 року позивач надав відповідачу послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів №13, №14 при перевантаженні останнім наливних вантажів (рослинної олії) у загальній кількості 108 190,860 тон на 14 суден згідно з переліком.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та наказу Міністерства інфраструктури України від 10.06.2013 №375 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року №163" було реорганізовано 20 державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", яке стало правонаступником вищезазначених підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.
Міністерством інфраструктури України 13.06.2013 затверджено розподільчий баланс та акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків, відповідно до яких від реорганізованого Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було передано нерухоме майно, яке належить останньому на праві господарського відання, у тому числі, причали № 13, 14, що розташовані на території Миколаївського морського порту.
Суди попередніх інстанції зазначили, що відповідач здійснює свою діяльність з перевантаження вантажів на двох причалах порту - причалі №13 та причалі №14.
Зокрема, право користування причалом №14 (інв. №1031041) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №53,54 (інв. №№1031089,1031090) та підкрановими коліями (інв. №1031070) належить відповідачу згідно з умовами договору №А7-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту (далі - Договір №А7-А).
Відповідно до умов Договору №А7-А вбачається, що згідно з преамбулою цього Договору він укладений у зв`язку з необхідністю виконання Користувачем комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №10 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення Володільцем можливості користування Користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.
Згідно з пунктом 1.1 Договору №А7-А сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, який розташований за адресою: 54020, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23.
Сервітут встановлюється для можливості здійснення Користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури. Видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "Планом-схемою причалу №14 та причальної інфраструктури" (додаток №1, який є невід`ємною частиною цього Договору), наступною довжиною: причал №14 (інв. №1031041) - 238,0 м.п, технологічна ширина 19,80 м.п; залізничні колії №№53, 54 (інв. №№1031089, 1031090) 519,59 м.п; підкранові колії (інв. №1031070) - 222,7 м.п у дві нитки (п.п.2.1, 3.1 Договору № А7-А).
Пунктом 3.2 Договору №А7-А визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування Користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1 даного Договору.
У пунктах 4.1, 4.2 Договору №А7-А передбачено, що зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з пунктом 3.1 Договору; сервітут є строковим та оплатним.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Договору №А7-А сервітут встановлений за даним Договором є речовим правом Користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України; сервітут не позбавляє Володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.
Сторонами у пунктах 5.1-5.7 Договору №А7-А узгоджено розмір плати за користування сервітутом причалом №14 та причальною інфраструктурою, а також порядок проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 14.1 Договору №А7-А він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з набуття чинності.
Додатковою угодою №1 від 08.08.2013 до Договору №А7-А сторонами внесено зміни в частині розміру та порядку внесення плати за сервітут, порядку проведення розрахунків, режиму експлуатації тощо.
24 квітня 2015 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", як адміністрацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс", як клієнтом, був укладений договір №44-П-МИФ-15, відповідно до умов якого, адміністрація зобов`язалась за заявкою клієнта та по можливості надавати клієнту послуги по забезпеченню вантажопереробки рослинних наливних вантажів силами та засобами клієнта через причал №13 згідно з додатком №1, який є невід`ємною частиною договору, а клієнт зобов`язався приймати ці послуги та оплачувати їх згідно рахунків адміністрації.
Відповідно до умов п. 7.1 вищезазначений договір №44-П-МИФ-15 набрав чинності з моменту його підписання обома сторонами та діяв до 31 грудня 2015 року включно. Також умовами даного пункту передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання протягом одного місяця до закінчення дії цього договору.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що як вбачається з договору про встановлення сервітуту №А4-А від 10.07.2013 (далі - Договір №А4-А) умови передачі у користування причалу №13 та причальної інфраструктури Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" є ідентичними умовам, визначеним у Договорі №А7-А про встановлення сервітуру для відповідача.
При цьому, умови обох договорів містять пункт 5.5, яким визначено, що у випаду якщо причал та причальну інфраструктуру, визначені в даному договорі необхідно використовувати суб`єкту господарювання (користувачу), який технологічно пов`язаний з об`єктом сервітуту та не має договору сервітуту з володільцем, такий суб`єкт господарювання укладає з користувачем відповідний договір згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України".
Як встановили господарські суди, зазначений Договір №А4-А про встановлення сервітуту підписаний позивачем без зауважень та заперечень, отже, ним в тому числі, узгоджена умова можливої передачі стороною-користувачем за договором сервітуту у користування причалу та причальної інфраструктури іншому суб`єкту господарювання (користувачу) який технологічно пов`язаний з об`єктом сервітуту.
Листом №30/01-4 від 30.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія", як користувач причалу №13 та причальної інфраструктури за Договором №А4-А, повідомило позивача, що за договором тимчасового користування майном від 20.01.2015 №20/1/2015-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" передає у тимчасове користування відповідачу технологічне устаткування для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі та в тиловій частині причалу №13 Миколаївської філії ДП "АМПУ". Отримувати вантажі та обслуговувати вантажлопотоки причалу та тилової частини причалу №13 Миколаївської філії ДП "АМПУ" з укладенням відповідного договору буде відповідач.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2019 у справі №915/537/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами надання останнім послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, замовлення такої послуги та потреби в її споживанні відповідачем.
Також судами зазначено, що надані позивачем рахунки на оплату послуг підписані тільки адміністрацією Миколаївського морського порту, які не містять інформації, які саме послуги з доступу портового оператора для здійснення перевантаження наливних вантажів надавалися позивачем.
Крім того, суди попередніх інстанцій вважають, що позивачем не спростовано наявність правових підстав для користування відповідачем причалами №№13,14 для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням причальної інфраструктури.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) 06.04.2020 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 915/537/19, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та аргументи учасників справи.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги підставою оскарження судових рішень зазначає пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що посилання судів першої та апеляційної інстанції на застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, як на договірні зобов`язання з надання послуги, є неправомірними, оскільки, в даному випадку господарські зобов`язання виникають безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Крім того, чинне законодавство не встановлює обов`язку укладати договори на спеціалізовану послугу, а також вимоги надання заявок на ці послуги.
Також, скаржник зазначає, що листи ТОВ "Нортроп Лоджистік", коносаменти, вантажні відомості, штурманські розписки, загальні декларації на прихід та вихід суден за лютий-червень 2016 рік є підтвердженням споживання відповідачем спеціалізованої послуги, а зобов`язання щодо сплати за спеціалізовану послугу виникли у відповідача на підставі настання певних подій, встановлених актами законодавства (Законом України "Про морські порти України", Постанова Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013, Наказ Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015) та не потребують наявності будь-яких інших документів, ніж ті, які додані до позову та підтверджують факт входу-виходу суден з порту та виконання вантажних операцій портовим оператором.
Крім того, на думку скаржника, договір тимчасового користування майном №20/1/2015-2 від 20.01.2015, укладений між відповідачем і ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія", не може бути підставою для користування відповідачем причалом №13 та причальною інфраструктурою.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини даної справи та характер спірних правовідносин, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, надали їм правильну юридичну оцінку, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом спору у цій справі є питання наявності правових підстав для стягнення із відповідача плати за послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
Частиною 2 ст. 21 вищезазначеного Закону передбачено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 №483, до таких послуг з 01 січня 2016 року віднесено, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.