П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/129/20
Провадження № 11-218заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) та Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін) про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов?язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 липня 2020 року (судді Уханенко С. А., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Смокович М. І., Шевцова Н. В.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до ВРУ та Кабміну, у якій просив:
1) визнати повалення конституційного ладу, правового устрою і міжнародного порядку в Україні, знищення принципу верховенства права, порушення прав і свобод людини в Україні;
2) визнати, що Кабмін не виконує свої прямі функції щодо захисту прав людини, визнати бездіяльність і безвідповідальність Кабміну;
3) визнати бездіяльність і безвідповідальність ВРУ;
4) визнати, що Україна не забезпечує гарантій, зобов?язань і відповідальності держави за договором з Державним ощадним банком України;
5) визнати, що Україна не забезпечує ощадними книжками за спеціальними рахунками та 40 % компенсації згідно з Указом Президента Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) 1991 року;
6) визнати, що Україна позбавила права власності;
7) визнати, що Україна позбавила його дружину права на життя, а онуку - на лікування;
8) визнати, що Україна, її законодавча, виконавча і судова влада, зобов?язані відновити гарантії договору, закону, права, проголошених Європейською конвенцією з прав людини 1950 року;
9) зобов?язати державу відновити порушене право власності в повному обсязі;
10) зобов?язати державу за рахунками в Ощадному банку України (№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 ) виписати компенсаційні ощадні книжки на 40 % компенсації згідно з Указом Президента СРСР 1991 року;
11) зобов?язати державу в строк до одного місяця відновити банківський вклад до його реальної вартості;
12) зобов?язати державу виплатити вклад у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені в розмірі 120 % за порушення грошового зобов?язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України;
13) у разі заперечення проти позову відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 000 доларів США.
Ухвалою від 21 травня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків. Цей суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим пунктами 4 та 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 6 липня 2020 року позовну заяву повернув позивачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6липня 2020 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Від ВРУ та Кабміну надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу, у яких, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі, відзивах на неї та запереченнях на відзиви доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС.
Згідно із частиною першою статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.