Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 184/2112/19
провадження № 51-2641км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Макаровець А.М.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Подоляка М.С.,
захисника - адвоката Петечка В.М. (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040360000653, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Караганди Республіки Казахстан, жительки АДРЕСА_1, раніше судимої за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, звільненої ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України від 8 квітня 2014 року "Про амністію",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 9 вересня 2019 року на вул. Партизанській у м. Покров Дніпропетровської області незаконно придбала для власних потреб 2 медичних шприца з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину становить відповідно 0,2036 г і 0,2733 г, який незаконно зберігала при собі та який у неї того ж дня о 17:59 вилучили працівники поліції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненням до неї, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість, просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції або змінити судові рішення в частині призначеного покарання, застосувавши до неї правила статей 75, 76 КК. Не оспорюючи доведеності своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації дій, засуджена вказує на те, що наркотичні засоби в неї було вилучено в результаті незаконного обшуку та огляду, при цьому вона сама фактично добровільно видала ці наркотичні засоби працівникам поліції. Звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосували ст. 75 КК, яка, на її думку, підлягала застосуванню. Стверджує, що суд першої інстанції, призначаючи їй покарання у виді 2 років позбавлення волі, не врахував того, що вона визнала свою вину, сприяла розкриттю злочину, хворіє рядом тяжких невиліковних хвороб і потребує постійного стаціонарного лікування, крім того, вона має на утриманні престарілого хворого батька, що давало суду підстави вважати можливим її виправлення без ізоляції від суспільства. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на її доводи щодо незаконності огляду та вилучення в неї працівниками поліції наркотичних засобів, а також можливості звільнення її від відбування покарання з випробуванням з огляду на її стан здоров`я, сімейні обставини, її відношення до вчиненого, те, що вона позбулася наркотичної залежності, стала на шлях виправлення, і залишив апеляційну скаргу без задоволення, належним чином не мотивувавши свого рішення. Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд проігнорував її клопотання про відкладення апеляційного розгляду кримінального провадження у зв`язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні та розглянув справу без її участі, на чому вона наполягала.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_1 у режимі відеоконференції підтримала свою касаційну скаргу, просила касаційний суд задовольнити її, скасувавши вирок та ухвалу щодо неї з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Захисник Петечко В.М. у режимі відеоконференції підтримав касаційну скаргу засудженої, просив задовольнити її, а судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Прокурор Подоляк М.С. вважав, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню, просив вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 змінити у порядкуч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), перекваліфікувавши дії засудженої з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК і призначивши їй покарання у виді арешту на строк 6 місяців, у решті залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК. Суд навів у вироку формулювання обвинувачення, визнане доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК суд обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального акта ОСОБА_1 підтвердила зрозумілість пред`явленого їй обвинувачення. І саме від такого обвинувачення воназахищалася в суді.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнала свою вину в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК та підтвердила обставини вчиненого неюправопорушення, яке викладене в обвинувальному акті, вказавши, що всі обставини було встановлено правильно і вона визнає їх повністю.
Суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження стосовно недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.