Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 263/15874/17
провадження № 51-6308 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чекаєвої Віталії Ханіфівни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 березня 2019 року та вирок Донецького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050770002482, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, вироком Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2012 року за ч.1 ст.119, ч.1 ст.122, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 липня 2012 року за ч.ч.1,2 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, покарання відбув,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено зач. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 21 листопада 2017 року.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Вироком Донецького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 23 серпня 2017 року приблизно о 23:00 годині, знаходячись в стані алкогольного спʼяніння,перебуваючи біля автостоянки "Кемпінг", що по вул. Пилипа Орлика, 65 м. Маріуполь Донецької області, в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, наніс не менше дев`яти ударів кулаками та ногами в область голови та тулуба ОСОБА_2, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши його дії на ч.1 ст.122 КК України. Зазначає, що кваліфікація вчиненого за ч.2 ст.121 КК України є неправильною, оскільки засуджений не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, натомість, мало місце спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Крім того, вказує на невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, через суворість.
В решті наводить доводи, що стосуються оскарження фактичних обставин справи.
Позиції інших учасників судового провадження
Від прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, надійшли заперечення у яких він, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, просив залишити її без задоволення.
Аналогічну позицію підтримав прокурор Кузнєцов С.М. в судовому засіданні.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Тому, доводи захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з приписів як ст.433, так і ст. 438 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Місцевий суд всебічно перевірив версію засудженого про те, що тяжких тілесних ушкоджень він потерпілому не спричиняв, а смерть ОСОБА_2 наступила не від його дій, та визнав її такою, що суперечить встановленим фактичним обставинам. Апеляційний суд, у свою чергу, погодився із таким висновком, зазначив, що ця версія не підтверджена доказами. Натомість, наявними у справі доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена, зокрема: даними протоколів слідчих експериментів від 30 серпня 2017 року за участю свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які показали місце вчинення злочину та чітко виклали механізм нанесення ОСОБА_1 ударів руками та ногами у життєво важливі органи потерпілого (голову та тулуб), кількість яких становила не менше семи-восьми; даними висновків судово-медичних експертиз про те, що всі тілесні ушкодження були спричинені потерпілому у короткий проміжок часу, майже одночасно, при цьому потерпілий не оборонявся; показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які повністю узгоджуються з іншими доказами у справі; протоколами предʼявлення особи для впізнання від 30 серпня 2017 року відповідно до яких на ОСОБА_1 вказали, як на особу, що наносила удари потерпілому ОСОБА_2 .