Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 351/749/16-к
провадження № 51-37 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Марчука О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді, на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12015090230000050 щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Залуччя Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у висунутому їй обвинуваченні за ч. 3 ст. 135 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона, будучи молодшою медичною сестрою Снятинського дитячого будинку-інтернату, завідомо залишила без допомоги свого підопічного ОСОБА_2, який перебував у небезпечному для життя стані та позбавлений можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок психічного захворювання, що спричинило смерть останнього, за таких обставин.
Так, 17 лютого 2015 року приблизно о 14:20 год. ОСОБА_1 у приміщенні будинку-інтернату здійснювала нагляд за закріпленою за нею групою вихованців, серед яких знаходився ОСОБА_2 . Будучи зобов`язаною піклуватися про останнього, ОСОБА_1 залишила його без нагляду, в результаті чого ОСОБА_2 самовільно покинув приміщення адміністративного корпусу та вибіг на територію закладу, підійшов до вогнища, на якому спалювали сміття, через що у нього загорівся одяг. Будучи позбавлений можливості вжиття заходів до самозбереження через глибоку розумову відсталість та у зв`язку із невчиненням ОСОБА_1 жодних заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя ОСОБА_2, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків 96% поверхні тіла, внаслідок чого настала його смерть.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що:
_ висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;
- судове провадження в суді першої інстанції здійснювалося за відсутності потерпілого, якого не повідомлено про дату та час розгляду, думку потерпілих по справі не з`ясовано;
- клопотання потерпілого ОСОБА_3 про призначення йому захисника за рахунок держави залишилися поза увагою суду;
- суд оцінив докази вибірково, не взяв до уваги усіх доказів та не зазначив, чому відкидає одні й бере до уваги інші;
- суд апеляційної інстанції усупереч ст. 419 КПК України не дав вмотивованих відповідей на усі доводи апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції не підтримав скаргу, вважав її безпідставною та просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі прокурор по суті вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, згідно зі ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.