Постанова
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1-22/11
провадження № 51-5115ск20
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Анісімов Г.М., розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду
м. Києва від 12 травня 2015 року, окрему постанову Шевченківського районного суду
м. Києва від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року щодо ОСОБА_1,
встановив:
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року
ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України
(далі - КК), та у зв`язку з тим, що у його діянні немає складу злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 364 КК (в редакції станом на 11 червня 2009 року).
Крім того, суд першої інстанції постановив окрему постанову, якою довів до відома начальника 1 управління Головного управління по боротьбі з корупцією
та організованою злочинністю СБ України та прокурора м. Києва про наявні порушення з метою недопущення їх в подальшій роботі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року та окрему постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року залишено без змін, а апеляції
прокурора - без задоволення.
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із зазначеними судовими рішеннями, просить їх скасувати, а кримінальну справу №50-5399 відносно ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу. Зокрема, у ній має зазначатися вказівка на те,
в чому полягає незаконність вироку або ухвали та доводи на її обґрунтування. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370 - 372 цього Кодексу.