Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 694/1050/16-к
провадження № 51-4539 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Мордванюка Д. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016250000000165, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Ватутіне Черкаської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам за таких обставин.
Так, 11 квітня 2013 року ОСОБА_1, будучи службовою особою, займаючи посаду спеціаліста відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування Звенигородського, Тальнівського, Катеринопольського районів та м. Ватутіне, перебуваючи на своєму робочому місці на вул. Б. Хмельницького, 15/1 в м. Звенигородка Черкаської області, прийняв до розгляду заяву № 15887148 від 11 квітня 2013 року від ОСОБА_2 про реєстрацію транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy", 2008 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 , провів перевірку транспортного засобу в електронній системі НАІС ДДАІ МВС України та встановив, що зазначений автомобіль за підсистемою "Угон" перебуває у розшуку.
Вказаним транспортним засобом, який належить ОСОБА_3, шахрайським шляхом заволодів ОСОБА_4, про що 19 грудня 2013 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201210040001608 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК.
У подальшому ОСОБА_1, зловживаючи владою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_2, в порушення ст. 41 Конституції України, статей 1, 2 Закону України "Про міліцію", пунктів 8.11, 8.12, 8.13, 8.21 Положення про Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Черкаській області, статей 40, 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів та п. 5.10 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, поставив свій електронний підпис в електронній системі НАІС ДДАІ МВС України та підпис на роздрукованих матеріалах перевірки по електронним базам, чим протиправно засвідчив відсутність обмежень на транспортний засіб.
Після чого ОСОБА_1 закріпив по електронній системі НАІС ДДАІ МВС України за вказаним автомобілем державний номерний знак НОМЕР_3, оформив свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_4 і видав їх ОСОБА_2, провівши таким чином незаконну реєстрацію вказаного транспортного засобу, та не забезпечивши повернення його законному володільцю, що завдало матеріальні збитки ОСОБА_5 в сумі 125 464 грн., що в 218 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушено нормальну роботу органів Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, не забезпечено нормального здійснення державної політики у сфері реєстрації транспортних засобів, розшуку, ведення інформації про перебування транспортних засобів у розшуку, підірвано авторитет держави в особі Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Черкаській області, чим завдано істотної шкоди державним інтересам.
За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Мордванюк Д. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК. Натомість вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. Не застосувавши щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст. 364 КК, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. В порушення вимог статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, повторно не дослідив всі докази кримінального провадження та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнєцов С. М. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачиться на її користь.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотримались вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, встановивши, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 органом досудового розслідування, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виправдав його у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального злочину.
Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності складу злочину, у вчиненні якого обвинувачувався виправданий ОСОБА_1, є обґрунтованими і мотивовані належним чином, з чим погоджується і колегія суддів.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися норм, установлених статтями 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.