Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1522/29985/12
провадження № 51-1166 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Костіна Володимира Володимировича на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Троїцьк, Челябінської області, Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) та
виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 382 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2017 року ОСОБА_2 :
- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. На підставі статті 49 КК звільнено ОСОБА_2 від призначеного судом покарання в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
- виправдано за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 382 КК у зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу зазначених кримінальних правопорушень.
Згідно з вироком, в період з 29 серпня 2008 року по 01 червня 2012 року засуджений ОСОБА_2, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, з метою штучного поліпшення показників з розшуку осіб, 14 вересня 2011 року підготував від імені начальника Хмельницького ВМ завідомо неправдивий документ - лист на адресу судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 про те, що оголошений у розшук підсудний ОСОБА_4 розшуканий. Зазначений лист ОСОБА_2, ввівши в оману першого заступника начальника Хмельницького ВМ майора міліції ОСОБА_5, підписав і доставив його нарочним до Малиновського районного суду міста Одеси, де на копії листа в канцелярії суду йому проставили відбиток штампу про отримання, після чого заповнив інформаційно-статистичну картку на припинення розшуку ОСОБА_4, до якої вніс завідомо неправдиві відомості, вказавши, що останній розшуканий та затриманий, та, ввівши в оману першого заступника начальника Хмельницького ВМ майора міліції ОСОБА_5 та начальника відділу УКР ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_6, надав їм зазначені документи, які ті підписали, тим самим умисно не виконавши постанову судді Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 від 10 лютого 2010 року про розшук особи, що набрала законної сили, внаслідок чого ОСОБА_4 було знято з розшуку, як особу, яку затримано. Крім цього, 20 липня 2012 року ОСОБА_2 вніс до офіційних документів: протоколу огляду ОСОБА_7 на наявність тілесних ушкоджень від 20 липня 2012 року, протоколу особистого огляду ОСОБА_7 від 20 липня 2012 року завідомо неправдиві відомості, а саме: анкетні дані двох понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не були присутні при проведенні зазначених слідчих дій, та підробив від їх імені підписи в документах.
Разом з тим, ОСОБА_2 в порядку, передбаченому статтею 340 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), обвинувачувався потерпілою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
19 липня 2012 року, приблизно о 9 годині ранку ОСОБА_2 було незаконно затримано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був приводом доставлений до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. При цьому, ОСОБА_2 приховав факт затримання зазначеної особи і не зареєстрував його в книзі обліку відвідувачів, запрошених і доставлених до відділу міліції й, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, став вимагати від затриманого ОСОБА_7 визнати себе винуватим у вчиненні вбивства ОСОБА_10, та перевищив свої службові повноваження, застосувавши насильство, спричиняючи удари кулаками і ногами по різних частинах тіла ОСОБА_7, заподіявши йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи, легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я або незначну втрату працездатності. Після чого ОСОБА_2 змусив ОСОБА_7 визнати себе винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10 та оформив від імені ОСОБА_7 пояснення від 19 липня 2012 року, які зазначена особа була вимушена підписати.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 незаконно залишив ОСОБА_7 у своєму службовому кабінеті №37 Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ на ніч, та наступного дня, під час зміни добового наряду, вивів потерпілого на вулицю, а потім знову завів його у Шевченківській ВМ Приморського РВ ОМУ, зафіксувавши у журналі обліку відвідувачів і доставлених та передав ОСОБА_7 слідчому Шевченківського ВМ ОСОБА_11 . Після проведення слідчих дій і проходження медичного обстеження в Одеській обласній клінічній лікарні 21 липня 2012 року о 01 годині 05 хв. ОСОБА_7 був доставлений до ІТТ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, де в нічний час у нього сталися напади абстинентного синдрому з корчами, у зв`язку з чим він був доставлений в приймальне відділення МКЛ-1 м. Одеси, де, під час проведення реанімаційних заходів, о 19 год. 40 хв. помер.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року вирок Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 366 КК та виправдано за пред`явленим йому обвинуваченнями у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 382 КК - залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Костін В.В. не погоджується із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначеної позиції адвокат посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, які полягають, зокрема, у тому, що ними не були досліджені докази, які, на думку представника потерпілої, свідчать про причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 382 КК, за якими його було виправдано. Крім того, у вироку суду першої інстанції, на думку представника потерпілої, вбачаються суперечності між безпосередньо дослідженими судом доказами та їх оцінкою, а саме суд, обґрунтовуючи недоведеність винуватості ОСОБА_2, у інкримінованих йому злочинах, у мотивувальній частині посилається, зокрема, на показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були отримані під час очної ставки, зафіксовані засобами аудіо запису та досліджені судом на вимогу представника потерпілої Костіна В.В., проте, в тій же мотивувальній частині, спростовуючи доводи потерпілої, суд вказує, що зазначені документи не були ним досліджені безпосередньо, а тому визнає їх недопустимими доказами.
Також представник потерпілої Костін В.В. наполягає на тому, що у судових засіданнях у суді першої інстанції судом було досліджено безпосередньо, зокрема, пояснення ОСОБА_7 від 19 липня 2012 року, оглянуто та приєднано до провадження ксерокопію допиту ОСОБА_7 від 20 липня 2012 року, де останній зазначив, що був затриманий саме 19 липня 2012 року, досліджено журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, відеозаписи очних ставок із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_12, та інші документи, з посиланнями на том та аркуші справи, проте зазначає, що у вироку посилання на безпосереднє дослідження вказаних доказів судом відсутнє.
Одеським апеляційним судом, на думку адвоката, також було порушено вимоги кримінального процесуального закону, адже, задовільнивши клопотання представника потерпілої Костіна В.В. щодо повторного дослідження доказів, суд знову не дослідив зазначені адвокатом докази, не надав належної оцінки їх допустимості, та, зокрема, послався у своєму рішенні на протокол очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_13, який судом першої інстанції був визнаний недопустимим доказом.
Позиції інших учасників судового провадження