Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 758/11398/17
провадження № 51-3490 км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
в режимі відеоконференції
захисника Вишаровської В.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Вишаровської Вікторії Карлівни на вирок Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: останній раз за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року за частиною 4 статті 296, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 187, статті 70 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Так, згідно з вироком місцевого суду 31 липня 2017 року приблизно о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_1 увійшов до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 і належить ФОП ОСОБА_2, і, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи касиру ОСОБА_3 предметом, схожим на пістолет, змусив останнього передати грошові кошти, які знаходилися у касовому апараті магазину. Заволодівши грошовими коштами у сумі 1 380 грн ОСОБА_1 покинув приміщення магазину, таким чином завдавши ФОП ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року вирок Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник Вишаровська В.К. у своїй касаційній скарзі вимагає скасувати вирок Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій.
В обґрунтування зазначеної позиції адвокат посилається на роз`яснення, надані судам Пленумом Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2009 року №10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності", та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к. Так, захисник зауважує, що судом було з`ясовано обставини кримінального правопорушення, інкримінованого засудженому ОСОБА_1, проте, належної оцінки дослідженим доказам не було надано, що призвело до невірної кваліфікації дій засудженого. На думку адвоката, злочин, подія вчинення якого не оспорювалась самим засудженим, повинен бути кваліфікований за частиною 2 статті 187 КК, адже судом було встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 безпосередньо до сховища не проникав, до касового апарату не наближався і коштів з нього сам не забирав.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу з підстав, зазначених в ній.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги. Вважає, що дії засудженого кваліфіковані вірно. Підстави для скасування або зміни судових рішень відсутні.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.