Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 509/1836/14-к
провадження № 51- 1920 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420131703800000045, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дальник, Овідіопольського району Одеської області, військовослужбовця ДПС України в\ч 9937 м. Маріуполь, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого.
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК,
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Одеси, спеціаліста Управляння майнових відносин Одеської обласної ради, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК.
Вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржується.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч 2 ст. 190 КК, ч. 4 ст. 358 КК у зв`язку з відсутності події кримінального правопорушення та у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення відповідно.
ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Вироком Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 222 КК, у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права обіймати посади в кредитно-фінансових установах всіх форм власності, за ч. 4 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права обіймати посади в кредитно-фінансових установах всіх форм власності.
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
На підставі ч.5 ст.74 КК звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від призначеного покарання в зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.49 КК.
Згідно з вироком Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що 27 березня 2012 року, ОСОБА_1, шляхом обману, з метою заволодіння державними коштами, маючи у власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, розробив ескізний проект будівництва одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, від 22 березня 2012 року, які надав до КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" для отримання грошових коштів у розмірі 100000 грн.
27 березня 2012 року, між КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі", в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1964, відповідно до п. 1.1. якого, "Фонд" надає "Позичальнику" кредит для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 терміном на 30 років на суму 100000 грн. ОСОБА_1 отримав першу частину грошових коштів у розмірі 25000 грн., згідно вищевказаного договору кредитування, які, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, передбачені Договором, використав на власний розсуд, розпочавши будівництво прибудови до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
21 травня 2013 року КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі", був наданий складений ОСОБА_2 акт огляду виконаних будівельно-монтажних робіт від 21 травня 2013 року, який містить завідомо неправдиві відомості про те, що під час будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, виконані роботи за етапами: закупівля матеріалів, земельні роботи, будівництво фундаменту: почато 27 березня 2012 року- завершено 1 липня 2012 року; будівництво стін, закупівля матеріалів, перекриття, будівництво крівлі, криши; придбання та установка віконних і дверних блоків: розпочато 10 травня 2012 року - завершено 1 вересня 2012 року; закупівля матеріалів, внутрішні роботи: розпочато 1 вересня 2012 року - закінчено 1 грудня 2012 року.
ОСОБА_2 засвідчив, що кошти використовуються за цільовим призначенням.
ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що вказаний акт містить неправдиві відомості, підтвердив його своїм підписом і 21 травня 2013 року надав його до КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі", з метою отримання решти грошових коштів за договором, а саме - 75%, що дорівнює 75000 грн. тобто використав завідомо підроблений документ, що містить у собі відомості, які не відповідають дійсності.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, шляхом обману, з метою заволодіння державними коштами, письмово звернувся до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_4 з проханням надати йому додаткові кошти у розмірі 30000 грн. для завершення внутрішніх робіт у будинку, що він побудував за кошти отримані від КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі".
За клопотанням голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_4 про надання ОСОБА_1 додаткового довгострокового пільгового кредиту за програмою "Власний дім" від 21 серпня 2012 року, між КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі", в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1964, якою, у зв`язку із збільшенням суми кредиту на 30000 грн. терміном на 30 років на суму 130000 грн., якими він заволодів шляхом обману, спричинивши значну шкоду інтересам держави.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить вирок Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасувати і закрити кримінальне провадження у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Засуджений посилається на те, що надані в березні 2012 року КП "Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва" документи містили правдиві дані і на момент укладення 27 березня 2012 року кредитного договору не могли ввести директора зазначеного підприємства в оману.
Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено умисел на заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою, тому відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК.
На думку засудженого, судом апеляційної інстанції порушено його право на захист, оскільки обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 222 КК, останньому не висувалось.
Засуджений вважає, що вирок апеляційного суду не обґрунтований, не містить належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Зазначає, що апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, зокрема ч. 4 ст. 358 КК, не дослідивши акт огляду виконаних будівельно-монтажних робіт від 21 травня 2013 року.
Засуджений вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О. С. не підтримав касаційну скаргу засудженого, просив відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він в ході укладання кредитного договору 27 березня 2012 року та його виконання заволодів грошима Фонду у розмірі 130 000 грн. шляхом обману, що спричинило Фонду значну шкоду. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК. За версією сторони обвинувачення шахрайство з ОСОБА_1 полягає в тому, що згідно умов кредитного договору, він повинен був використати кредит на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1, чого він не зробив, а фактично використовував кредит на будівництво прибудови до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За встановлених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції фактичних обставин ОСОБА_1 шляхом обману заволодів бюджетними коштами на загальну суму 130 000 гривень, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо цільового використання грошових коштів отриманих за кредитним договором № 1964 від 27 березня 2012 року, чим заподіяв інтересам держави в особі КП "Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" матеріальний збиток в сумі 130 000 гривень, що в більш ніж 226 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який згідно до ст. 7 Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI "Про державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року становить 573 гривень 50 копійок, чим спричинив значну шкоду інтересам держави.