ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 813/7375/14
касаційне провадження № К/9901/28210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 (судді: Ліщинський А.М., Довга О.І., Затолочний В.С.) у справі №813/7375/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201,
У С Т А Н О В И В:
29.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Іскра" (далі у тексті - ТОВ "Іскра") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість за господарськими операціями з постачання послуг з міжнародного перевезення, оскільки ним оформлені перевізні документи у відповідності до вимог, встановлених для міжнародних перевезень, та враховуючи те, що Податковий кодекс України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) не визначає єдиного міжнародного перевізного документа, який може підтверджувати таке перевезення. Крім того, зазначає, що неврахування у складі податкового кредиту сум за операціями із його контрагентами є безпідставним, оскільки позивачем дотримано вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та надано податкові накладні за кожним фактом придбання товарів.
У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 251 796, 00 грн, в тому числі основний платіж 167 864, 00 грн та штрафна санкція у розмірі 83 932, 00 грн та від 20.10.2014 №0002662201, яким зменшено позивачеві від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 4 286, 00 грн.
У запереченнях на позов, відповідачем зазначено, що до перевірки не надано єдиних міжнародних перевізних документів (CMR), ані міжнародних товаро-транспортних накладних, ані будь-яких інших, із зазначенням відповідних реквізитів щодо ідентифікації вантажу та напрямку перевезення, документів, які б підтверджували факт здійснення транспортних перевезень, згідно з якими у 2013 році перевезення вважались би міжнародними і відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України оподатковувалося за нульовою ставкою. Також, зазначає, що у актах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер автомобіля.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201.
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Іскра" повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України ПАТ "Іскра" безпідставно внесло до складу податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 суму ПДВ у розмірі 4 286, 00 грн, в тому числі, за червень 2013 року на суму 276, 00 грн, за листопад 2013 року на суму 4 010, 00 грн. Наголошує, що оскільки судами попередніх інстанцій оцінено, як належні докази, що підтверджують факт господарських операцій поставки послуг, документи надані позивачем без встановлення їх достовірності та достатності у ході оцінки доказів, то посилання судів виключно на пункти 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, як безумовну підставу спростування встановлених порушень, є помилковим, тому що вказані норми повинні застосовуватись у кореспонденції з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктами 198.2, 198.6 статті 198 та пунктами 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, які можуть бути застосовані під час перевірки повноти визначення податкового кредиту.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надано.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 02.11.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 03.11.2020.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 Державну податкову інспекцію у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником - Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Іскра" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що складено Акт від 06.10.2014 №1092/13-50-22-01-17/00214244.
На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення (форма "Р") від 20.10.2014 №0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 251 796, 00 грн, в тому числі основний платіж - 167 864, 00 грн та штрафна санкція - 83 932 ,00 грн; податкове повідомлення - рішення (форма "В4") від 20.10.2014 №0002662201, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ в сумі 4 286, 00 грн.
Дані податкові повідомлення - рішення були прийняті за результатами виявлених під час перевірки відповідачем порушень підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість (рядок 25 декларації) на суму 167 864, 00 грн, у тому числі, за лютий 2013 року на суму 167 864, 00 грн та завищення залишку від`ємного значення (рядок 24 декларації) на суму 4 286, 00 грн, в тому числі, за грудень 2013 року на суму 4 286, 00 грн.
Під час проведення перевірки позивачем не надано єдиних міжнародних перевізних документів, відповідно до яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним та оподатковувалось за нульовою податковою ставкою, крім того, у актах виконаних робіт відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер автомобіля тощо, що є порушенням, вказаних вище пунктів Податкового кодексу України, згідно з висновком перевірки, та призвели до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо воно здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. При цьому, ПК України не визначає, що таке єдиний міжнародний перевізний документ.
Відповідно до норми статті 5 ПК України терміни, які не визначаються у Кодексі, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
У статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV (далі у тексті - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна; міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС; коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.
Відповідач, у таблиці "Реєстр наданих послуг по міжнародних перевезеннях ПАТ "Іскра", по яких відсутній єдиний міжнародний документ" до Акту перевірки від 06.10.2014 №1092/13-50-22-01-17/00214244, відобразив перелік контрагентів, із якими до перевірки йому не надано позивачем єдиних міжнародних перевізних документів, відповідно до яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним і враховуючи положення підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України оподатковувалося за нульовою ставкою, а це - міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), чи інші документи, які підтверджували б факт проведення транспортних перевезень, у яких були б заповнені всі необхідні реквізити. Також, у первинних документах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявок, марка та номер транспортних засобів.
Відповідно до підпункту 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 195.1.3. статті 195 ПКУ визначено, що постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, оподатковується за нульовою ставкою, а перевезення для цілей цього підпункту вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Відповідно до ст.9 Закону №1955-ІУ, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Так, у статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезенні вантажів (підписана у Женеві 19 травня 1956 року, Україна приєдналась 01.08.2006) передбачено, що вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.