ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 803/378/17
адміністративне провадження № К/9901/39319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №803/378/17 за позовом Приватного підприємства "Реммеблі" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 (суддя Ковальчук В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Попко Я.С.),
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Реммеблі" (далі також ПП "Реммеблі", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 №0003431401, №0003441401.
Підприємство вказує на те, що підставою для винесення вищезгаданих податкових повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки про те, що ПП "Реммеблі" здійснювало операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди. Висновки акта перевірки ґрунтуються на акті ДПІ "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Прометей-Голд". Позивач звертає увагу на те, що господарські операції з придбання ячменю у ТОВ "Прометей-Голд" та його реалізацію на підставі договорів комісії з ТОВ "Прометей-Трейд" підтверджуються належним чином складеними первинними документами. Як наголошує позивач, висновки податкового органу відносно ПП "Реммеблі" мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документів підприємства, що були досліджені під час проведення податкової перевірки. Водночас, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт фіктивності господарських операцій. Щодо відповіді ПП "Реммеблі" на лист-вимогу ОДПІ про надання пояснень та завірених копій документів, що підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Прометей-Голд" та ТОВ "Прометей-Трейд" за червень-липень 2016 року, то позивач звертає увагу на те, що зазначені оригінали документів під час перевірки надавались в повному обсязі для ознайомлення перевіряючим, тому, відповідно, їх не можна вважати відсутніми у підприємства. На підставі вищенаведеного позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Прометей-Голд", ТОВ "Прометей-Трейд" не підтверджені належними первинними документами. Зазначає, що ПП "Реммеблі" не надало для перевірки на запит ОДПІ пояснень та документів. Крім того, зазначає, що в ході аналізу баз даних, зокрема ЄДРПН, відповідно до зареєстрованих податкових накладних встановлено, що ТОВ "Прометей-Голд" здійснювало придбання ячменю у ТОВ "Зернотрейд Компані", яке придбало його у ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Перспектива сучасності", яке, в свою чергу, придбало у ТОВ "Новітній капітал". Однак, в подальшому придбання ТОВ "Укрекспосервіс" та ТОВ "Новітній капітал" ячменю не відслідковується. Також представник відповідача вказує на те, що діяльність ТОВ "Укрекспосервіс" має ознаки нереальності здійснення господарських операцій. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту вірними, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №803/378/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №803/378/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження та призначено попередній розгляд справи на 03.11.2020.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на податкову інформацію. У касаційній скарзі відповідач повторює обставини, встановлені актом перевірки, з посиланням на нормативні акти, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких Підприємство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що відповідач зазначає про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, проте податковим органом не викладено в чому конкретно полягає порушення цих законодавчих норм. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ в період з 03.10.2016 по 17.10.2016 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Реммеблі" щодо показників задекларованих в поданій звітності з податку на додану вартість за період з 01.06.2016 по 31.07.2016.
За результатами перевірки складено акт від 24.10.2016 №5062/14-01/31836555. В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Реммеблі" завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Прометей-Голд" на загальну суму 2ʼ 446ʼ 664грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 1ʼ 634ʼ 764грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації за липень 2016 року) на суму 811930грн.
На підставі складеного акта перевірки ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016:
№0003431401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1634734грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 817367грн.,
№0003441401, встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 811930грн.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ПП "Реммеблі" звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.