ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 810/1183/16
адміністративне провадження № К/9901/26506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №810/1183/16 за позовом Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Шостак О.О., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.),
ВСТАНОВИВ:
Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі також Білоцерківське УВП, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 №0014361530 та №0014351530.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на додану вартість згідно поданого уточнюючого розрахунку від 08.05.2015 до податкової звітності за лютий 2015 року. Проте, позивач не здійснював декларування позитивного значення податку на додану вартість у лютому 2015 року, оскільки у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з ПДВ ним декларувалися виключно показники щодо від`ємного значення з ПДВ, проте були допущені певні помилки, пов`язані з порядком заповнення податкової звітності, зокрема, Додатку 2 до податкової декларації, що не є підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем було подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року без додатку 2, а отже, не були відображені непогашені суми бюджетного відшкодування. Після цього, позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість разом із Додатком 2, який, в свою чергу, був заповнений невірно, оскільки до графи 5 були включені відшкодовані з бюджету раніше суми, що відобразилися в інтегровані картці платника податку, внаслідок чого виник податковий борг. Зазначена заборгованість була погашена шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і стало підставою для нарахування штрафної санкції. На думку відповідача, вказане свідчить про правомірність прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень та нарахування позивачу штрафних санкцій.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, позов задоволено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі №810/1183/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №810/1183/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 03.11.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про те, що вважає рішення судів попередніх інстанцій незаконними та необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального і процесуального права, такими, що не відповідають принципам адміністративного судочинства, з недотриманням положень статтей 69, 71, 86, 159 КАС України. Відповідачем у касаційній скарзі викладено обставини, встановлені у акті перевірки з посиланням на нормативне регулювання. Податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, Білоцерківське УВП посилається на безпідставність касаційної скарги, звертає увагу, що податковим органом не вказано доводів, які спростовують висновки судів. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2015 ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати Білоцерківським УВП податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт 18.08.2015 №000512/10-02-15-01/03967731, яким встановлено, що перевіркою виявлені порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у вигляді порушення сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 4ʼ 934ʼ 707,35грн.
У вказаному акті посадовими особами контролюючого органу було зазначено про порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4ʼ 934ʼ 707,35грн., яка була визначена позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015, та сплачена 08.05.2015 (дата подачі чергового уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року).
На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015:
№0014351530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 860173, 87грн. (20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);
№0014361530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 6383, 80грн. (10% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).
За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення контролюючим органом залишено без змін.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про скасування спірних рішень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновків щодо наявності у позивача задекларованих податкових зобов`язань та наявності податкового боргу з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період, у той час як матеріали справи підтверджують відсутність у позивача будь-якої податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).