ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 240/4982/19
адміністративне провадження №К/9901/24777/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І.Г., суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О. від 30.07.2019
у справі №240/4982/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.12.2018 №133;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, (далі також - Порядок №975) з урахуванням проведених виплат.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.12.2018 №133; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975, з урахуванням проведених виплат.
4. У серпні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019.
5. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 27.11.2019 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В2010 Збройних Сил України та з 03.09.2015 виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №206480 позивачу з 29.04.2015 при первинному огляді встановлено III групу інвалідності.
9. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №207416 позивачу при повторному огляді встановлено з 23.07.2015 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, у зв`язку з чим ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 182 700 грн.
10. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.08.2018 серії 12 ААБ №101243 позивачу з 20.07.2018 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини.
11. 02.08.2018 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
12. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 24.12.2018 №133, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 вищу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
13. Позивач вважає, що Міністерство оборони України протиправно відмовило йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
15. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже з моменту первинного встановлення інвалідності позивачу до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Отже, позивач станом на час звернення до відповідача мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того, що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплат позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.
19. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а відтак не підлягає скасуванню. При постановленні рішення у даній справі необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.