ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 240/6097/18
адміністративне провадження №К/9901/26397/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Смілянця Е.С., Залімського І.Г. від 09.08.2019
у справі №240/6097/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа Хмельницький обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому з 27.04.2018 року інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених страхування, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі також - Порядок №975), з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому з 27.04.2018 інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених страхування, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104; зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У вересні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019.
5. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В2731 та 19.05.2015 року був звільнений зі служби у запас.
7. В період з 17.07.2014 по 09.09.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
8. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач змушений був звернутися до медичних закладів для лікування.
9. Згідно з свідоцтвом про хворобу №851-п від 07.05.2015 госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю ГВМКЦ "ГВКГ" МО України було встановлено наявність у сержанта ОСОБА_1 затяжного помірно вираженого стресового розладу, пролонгованого астено-депресивного, тривожного синдрому.
10. В подальшому, Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв було встановлено, що захворювання сержанта у запасі ОСОБА_1, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання №404 від 03.02.2016.
11. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2016 серії 12 ААА № 216970 ОСОБА_1, починаючи з 10.02.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням так, пов`язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено на строк до 01.03.2019, а дата чергового переогляду - 10.02.2019.
12. Зі змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104 вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 206700,00 грн.
13. 30.05.2018 позивачу проведено повторний огляд МСЕК, за результатами якого, йому, починаючи з 27.04.2018 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням так, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.05.2018 серії 12 ААБ № 100842.
14. У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання так, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач 07.06.2018 через Білогірський районний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
15. 26.10.2018 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом від 26.10.2018 № 104, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку №975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу групу інвалідності було змінено понад дворічний термін.
16. Позивач вважає, що Міністерство оборони України протиправно відмовило йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
18. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже з моменту первинного встановлення інвалідності позивачу до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років,.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 58 Конституції України норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якою пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом 2 такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється", набрала чинності 01.01.2017, відтак на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності після 27.04.2018, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.