ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03 листопада 2020 року
справа № 1.380.2019.002189
адміністративне провадження № К/9901/26234/20, № К/9901/26234/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс", Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у складі судді Грень Н. М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року в частині залишення без змін додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у складі суддів Обрізко І. М., Іщук Л. П., Онишкевича Т. В..
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії, що полягають у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3 426 287 грн, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за №9225968708; зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в частину 2 "Інформація про узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування (формує ДФС)" в колонки "Узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо", "Дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування") дані щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3426287 грн згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за № 9225968708; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість пеню за період з 15 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України у сумі 146 494,89 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
26 лютого 2020 року представник позивача звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути на користь Товариства судові витрати в розмірі 30000,00 грн.
1 квітня 2020 року від представника Головного управління ДПС у Львівській області надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн. У стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суди попередніх інстанцій врахували те, що має місце нескладність предмету позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи та з огляду на принцип співмірності і розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, суди визнали витрати в розмірі 10000 грн такими що підлягають відшкодуванню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач і відповідач подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм процесуального права.
Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що надане представником Товариства платіжне доручення не є належним доказом в розумінні частини першої статті 73 КАС України оплати правової допомоги саме в межах даного адміністративного спору.
Податковий орган просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині задоволення витрат на правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
Позивач вказує на наявність у нього доказів щодо факту надання професійної правової допомоги скаржнику у цій справі, що відповідають ознакам належності, достатності, достовірності та допустимості, зокрема, договору про надання правничої допомоги № 01/19 від 09 січня 2019 року, протоколу узгодження гонорару від 15 квітня 2019 року, розрахунку витрат на правничу допомогу від 21 лютого 2019 року, акта приймання-передачі послуг № 21/02/20 від 21 лютого 2020 року, платіжного доручення № 182 від 26 червня 2019 року, які підтверджують факт понесення Товариством витрат на професійну правову допомогу у розмірі 30000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.
Позивач доводить, що дії відповідача порушили право позивача на бюджетне відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість у розмірі 3426287 грн, а тому справа була дуже важливою для позивача і мала особливо великий вплив на подальше здійснення ним господарської діяльності. Ця справа не віднесена до справ незначної складності і розглядалася судом в загальному позовному провадженні.
Щодо репутаційних ризиків скаржник (позивач у справі) зазначає, що у зв`язку з незаконними діями і бездіяльністю відповідача, у позивача виникли фінансові труднощі в розрізі виконання ним грошових зобов`язань перед третіми особами під час здійснення господарської діяльності, а сам факт наявності у суб`єкта господарювання судових спорів з податковими органами викликають недовіру в контрагентів.
Щодо публічного інтересу справи скаржник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/2793/18 від 30 січня 2019 року, в якій зазначено, що публічний інтерес є ні чим іншим як певною сукупністю приватних інтересів. Позивач наголошує на наявності публічного інтересу, вказуючи на ряд негативних наслідків для Товариства і третіх осіб, які потягли неправомірні дії та бездіяльність податкового органу.
В касаційній скарзі серед іншого містяться доводи щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом, обсягу наданих послуг, ціни позову та значення справи для сторони.
Позивач просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року в цілому та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині вирішення питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
22 вересня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував справу № 1.380.2019.002189 з суду першої інстанції.
15 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
21 жовтня 2020 року справа № 1.380.2019.002189 надійшла до Верховного Суду.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідач не скористався правом надати відзив на касаційну скаргу Товариства.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в частині відшкодування витрат на правову допомогу в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство в підтвердження понесених витрат надало суду: договір від 09 січня 2019 року між адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Марусяк і партнери" про надання правничої допомоги №01/19, протокол узгодження гонорару від 09 січня 2019 року, протокол узгодження гонорару від 15 квітня 2019 року, розрахунок витрат на правничу допомогу у справі №1.380.2019.002189, акт приймання передачі послуг 21/02/20, платіжне доручення №128 від 26 червня 2019 року (том 1 а. с. 247-253).
Джерела права
Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV
Частини перша, третя статті 252. Додаткове судове рішення
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;