ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 8/122
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (особи, яка не брала участі у справі)
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020
(у складі колегії суддів: Березкіна О. В. (головуючий), Антонік С. Г., Іванов О. Г.) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006
у справі № 8/122
за позовом Фізичної особи-підприємця Деркачова Владислава Едуардовича
до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Маринченко Тетяни Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінекс"
про визнання недійсними договорів та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 визнано недійсними з моменту їх укладення договори купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 № 3987 та № 3991 та від 13.09.2004 № 3881, укладені між Фізичною особою-підприємцем Деркачовим Владиславом Едуардовичем (далі - ФОП Деркачов В. Е.) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Маринченко Тетяною Володимирівною (далі - СПД Маринченко Т. В.).
Визнано за ФОП Деркачовим В. Е. право власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. "А-5", в підвальному приміщенні № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 м2, в загальному користуванні приміщення першого поверху І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6 (далі - спірне нерухоме майно).
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 не переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та набрало законної сили.
У лютому 2020 року (майже через 14 років після набрання законної сили зазначеним рішенням суду першої інстанції) Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (особа, яка не брала участі у справі) (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, Банк вказав, що не брав участі у справі під час її розгляду, а про існування такого рішення суду першої інстанції дізнався 11.02.2020 під час розгляду іншої справи у районному суді.
В апеляційній скарзі Банк зазначив, що, приймаючи рішення від 08.06.2006, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси АТ КБ "Приватбанк", оскільки Банк є іпотекодержателем нерухомого майна, право власності на яке судом визнано за ФОП Деркачовим В. Е., і в Кіровському районному суді Дніпропетровської області розглядається справа № 203/6083/16-ц про припинення іпотеки на це нерухоме майно.
Також Банком зазначено про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи № 8/122 правил предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 на підставі ч. 2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За доводами Банку даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин у цій справі, оскільки, укладаючи договори купівлі-продажу від 18.09.2003 № 3987, № 3991 та від 13.09.2004 № 3881 СПД Маринченко Т. В. фактично діяла як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України (суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню).
Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 скасовано. Справу № 8/122 направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2020, зокрема, поновлено Банку строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 08.06.2006 та відкрито апеляційне провадження у справі № 8/122.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 закрито апеляційне провадження у справі № 8/122 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Обґрунтовуючи висновок про закриття апеляційного провадження у справі № 8/122, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 08.06.2006 з огляду на те, що зі змісту цього рішення не вбачається, що суд вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки Банку як особи, яка не була залучена до участі у справі, а Банком не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано право на апеляційне оскарження судового рішення від 08.06.2006.
Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, у вересні 2020 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 26.08.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" зазначило, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що рішенням суду першої інстанції від 08.06.2006 не вирішувалось питання про права та інтереси Банку, оскільки цим рішенням було визнано право власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як з 30.03.2005 Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) майнових прав на спірне нерухоме майно, тому рішення суду від 08.06.2006 стосується законних прав та інтересів АТ КБ "Приватбанк".
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
08.10.2020 від ФОП Деркачова В. Е. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 8/122 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції від 08.06.2006.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.