ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1779/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на рішення Господарського суду Запорізької області
(головуючий суддя - Горохов І.С.)
від 19.11.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Орєшкіна Е.В.; суддів: Широбокова Л.П., Подобєд І.М.)
від 16.03.2020
у справі № 908/1779/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
про стягнення 718 497, 36 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця") звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018, а саме 226 296,24 грн плати за користування вагонами та 492 201,12 грн збору за зберігання вантажу.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" вказує, що в лютому 2019 року за перевізними накладними №№ 45938628, 45940079 залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. На шляху прямування вагони були затримані з вини вантажовласника. За час затримки вагонів на підходах до станції призначення в період з 14.02.2019 07 год. 00 хв. до 20.02.2019 була нарахована плата за користування вагонами, а також збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу у двократному розмірі, які залізниця просить стягнути з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" в даному позові. Матеріально-правовою підставою позову визначено Закон України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 226 296,24 грн - плати за користування вагонами, 492 201,12 грн - збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі у сумі 246 100,56 грн, в решті рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі №908/1779/19 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) 19.02.2018 укладено договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365;
- відповідно до пункту 1.1. договору предметом цього договору, є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою;
- пунктом 1.3. договору визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами;
- згідно із пунктом 12.1. договору він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору;
- між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) 30.09.2016 укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889, який укладено з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 16.12.2016;
- до договору № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 сторонами були підписані додаткові угоди: № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018;
- відповідно до пункту 1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є сигнальні знаки "Межа під`їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172;
- пунктами 6, 9 договору № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) встановлено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці:
- на приймально-відправні колії №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;
- на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№ 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 - збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії;
- з під`їзної колії вагони повертаються:
- порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга по узгодженню сторін;
- інші - групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається власником колії може бути змінена по узгодженню сторін. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну з колій:
- №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;
- приймання вагонів залізницею здійснюється:
- на одній з приймально-відправних колій №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;
- пунктом 14 договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що власник колії сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами;
- збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ";
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено статут Акціонерного товариства "Українська залізниця", згідно з яким змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Приватне акціонерне товариство, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство "Українська залізниця", яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту;
- додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 до договору № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 сторони узгодили в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінити слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "Акціонерне товариство "Українська залізниця";
- умовами пункту 20 договору сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами;
- пунктом 21 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року включно;
- в лютому 2019 року за перевізними накладними №№ 45938628, 45940079 залізницею було прийнято до перевезення вагони на адресу одержувача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці;
- о 07 год. 00 хв. 14.02.2019 оформлено повідомлення про те, що у зв`язку з великим накопиченням поїздів на станції Запоріжжя-Ліве затримано по станції Запоріжжя ІІ поїзд № 2804 (4573-041-4600);
- наказом № 898 від 14.02.2019 о 07 год. 00 хв. були затримані вагони з вантажем на своїх вісях, що перевозяться у поїзді № 2804, індекс поїзда (4573-041-4600) на станції Сухачівка Придніпровської залізниці, у зв`язку із неприйняттям їх вантажовласником ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на станції призначення Запоріжжя-Ліве;
- за даним фактом станцією затримки вагонів Запоріжжя ІІ Придніпровської залізниці був складений акт про затримку вагонів (початок затримки) форми ГУ-23а № 8 від 14.02.2019, в якому зазначений час затримки поїзда № 2804, а саме: 14.02.2019 о 07 год. 00 хв.;
- наказом № 1076 від 20.02.2019 о 10 год. 24 хв. продовжено рух у поїзді № 2804 на станцію призначення у зв`язку з відновленням прийому вагонів на під`їзну колію ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь";
- наказом № 40/МО від 14.02.2019 було збільшено розмір збору за зберігання вантажу відповідача (затриманого з 07 год. 00 хв. 14.02.2019) до двократного з 17.02.2019 з посиланням на статтю 36 Статуту залізниць України, який підписаний першим заступником директора РФ "Придніпровська залізниця" Декарчук О.М.;
- на підтвердження повноважень Декарчука О.М. на підписання наказу до матеріалів справи долучена довіреність № 4524 від 26.10.2018, видана за підписом виконуючого обов`язки голови правління ПАТ "Українська залізниця" Кравцова Є.П. та члена правління ПАТ "Українська залізниця" Бужора О.Я. (довіреність дійсна до 02.08.2019 включно);
- за весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 23029073, 23029077, 24029082, 25029088, 26029091, 27029096, 01039108, 01039089, 02039113, 05039135, 08039151 у розмірі 226 296,24 грн збір за зберігання вантажу. Вказані відомості відповідач підписав із запереченнями;
- за час затримки вагонів на станції Запоріжжя ІІ Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми був нарахований збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на загальну суму з ПДВ 492 201,12 грн, що підтверджується накопичувальною карткою № 22029026 від 22.03.2019, яка була підписана представником відповідача з обмовкою, а саме: "Поїзд кинутий на підходах за ініціативою залізничної дороги. ПАТ "Запоріжсталь" не відмовлялось від приймання вантажу на під`їзну колію. Неприймання поїзду станцією Запоріжжя-Ліве викликано незадовільною роботою станції Запоріжжя-Ліве. Нарахування збору за зберігання вантажу за час простою поїзду на підходах здійснено необґрунтовано та оплаті не підлягає";
- відповідач свої зобов`язання зі сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не виконав, у зв`язку з чим за ним утворився борг в загальній сумі 718 497,36 грн, який позивач просить стягнути у примусовому порядку.
2.4. Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами, нарахованої позивачем за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №23029073, №23029077, №24029082, №25029088, №26029091, №27029096, №01039108, №01039089, №02039113, №05039135, №08039151 у розмірі 226 296,24 грн з урахуванням ПДВ та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, нарахованому позивачем на підставі накопичувальної картки ФДУ-92 №22029026 від 22.02.2019 на суму 429 201,12 грн разом з ПДВ.
Місцевий господарський суд зазначив, що наявні матеріали справи надають суду підстави для висновку про те, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв`язку з якою позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулась з вини відповідача, а саме: через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу відповідача та зайнятості прийомо-здавальних колій. Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Також у вказаних актах зазначені номери залізничних накладних.
2.5. Постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні збору за зберігання вантажу у двократному розмірі мотивовано тим, що за змістом статті 36 Статуту залізниць України ускладнення у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажу повинні виникнути на станції, з якої підлягає вивантаженню і вивезенню вантаж, а не на станції затримки на шляху прямування.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №908/1779/19, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь":
- підставою касаційного оскарження прийнятих по суті спору судових рішень в частині задоволення позовних вимог ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину першу статті 238, статтю 240 Цивільного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів, а також порушення приписів статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору щодо наявності підстав для стягнення позивачем з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі;
- суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку окремим доказам, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог, зокрема, ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно встановили наявність його вини у затримці вагонів, оскільки у цьому винна сама залізниця; причини затримки вагонів, викладені залізницею в актах загальної форми ГУ-23, не відповідають дійсності і документально не підтверджені; залізницею не наведено причин, з яких вагони не направлялись на станцію призначення; акти загальної форми з урахуванням кількості вагонів та періодів їх затримки не доводять, що усі колії станції призначення "Запоріжжя-Ліве" у зазначені періоди були зайняті з вини відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони;
- місцевий та апеляційний суди при з`ясуванні обставин обґрунтованості затримання поїзда на підходах до станції призначення належно не дослідили питання наявності в осіб, що підписали накази про затримання поїзда на підходах до станції призначення та про застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення таких дій від імені залізниці;
- скаржник, з посиланням на приписи пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 36 Статуту залізниць, аргументував, що право на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, має саме начальник залізниці або уповноважені ним особи, тоді як такими повноваженнями не наділений керівник залізниці, особа, що здійснює керівництво залізницею, директор регіональної філії залізниці, голова та члени правління АТ "Укрзалізниця", керівник Державної адміністрації залізничного транспорту чи посадові особи залізниці;
- зауважив на відсутності належних та допустимих доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції призначення (на станції Запоріжжя-Ліве) у період з 14.02.2019 по 20.02.2019 поїздів, адресованих відповідачу;
- суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 46 Статуту залізниць та пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів, оскільки обов`язок одержувача (відповідача) прийняти та вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, виникає лише у разі прибуття вантажу до станції призначення, однак на випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення зазначені норми не поширюються.
3.3. Також, не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №908/1779/19, з касаційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
3.4. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця":
- неоднакове застосування та відсутність єдності у застосуванні статті 36 Статуту залізниць України призводить до протиріч у правових позиціях судів апеляційної інстанції при розгляді аналогічних спорів, оскільки на даний час відсутня практика застосування Верховним Судом статті 36 Статуту залізниць України в частині нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі в разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення. До того ж розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
- залізниця наголошує на своєму праві нараховувати збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на підставі статті 36 Статуту залізниць України незалежно від того, де був затриманий вантаж (вагони) - на станції призначення чи на підходах до неї.
3.5. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" також у касаційній скарзі просить вирішити питання щодо передачі справи №908/1779/19 на розгляд Великої палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Наведені скаржником підстави не свідчать про наявність виключної правової проблеми та не можуть вплинути на формування єдиної правозастосовної практики, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залізниця просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог.
3.7. ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в свою чергу подало відзив на касаційну скаргу залізниці, в якому зазначило про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм статті 36 Статуту залізниць України та просило відмовити в задоволенні касаційної скарги залізниці.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд